Міф №1. Локалізація призведе до зростання цін. Зростання цін не характерне для машинобудування. До того ж публічні закупівлі пов'язані з фінансовими планами, які затверджуються урядом і обмежують верхню планку цін.
Міф №2. Локалізація знищить конкуренцію. 76% видів товарів вироблятимуть понад 5 компаній – цієї кількості достатньо, щоб уникнути монополізму та підтримувати конкуренцію на ринку.
Міф №3. Українські виробники і так в рівних умовах з іноземними. Ні, адже імпортери отримують пільги і дотації від свої урядів, а також мають експортне фінансування. Завдяки цьому вони витісняють українських виробників із українського внутрішнього ринку.
Міф №4. Норми законопроєкту дискримінаційні. Це не так. Вимоги поширюються на продукцію незалежно від країни походження.
Міф №5. Законопроєкт суперечить міжнародним зобов'язанням. Коли Україна підписувала міжнародні угоди, в нас не було війни на Донбасі, анексії Криму та пандемії. Вони підпадають під норми про «надзвичайні обставини» і загрози національній безпеці, які містяться у винятках з міжнародних угод. Україна має право апелювати до цих пунктів.