Зе!Місцеві: Герої спротиву на місцях
Приймати пологи під звуки військових літаків, лікувати новонароджених під світлом ліхтарика, закладати вікна піском, обклеювати скло скотчем, щодня боятися, але продовжувати рятувати людей.
У таких умовах працювала єдиний лікар-гінеколог Тетяна Нестеренко міста Семенівка Новгород-Сіверського району на Чернігівщині, яка також є депутатом Новгород-Сіверської районної ради від «Слуги Народу».
Саме за її допомогою народжувались дітки у надскладних умовах.
«Взагалі я вже 5 років не мала практики приймати пологи. Але в такі часи всі лікарі нашої лікарні робили все можливе і неможливе. Ми з чоловіком-хірургом навіть разом робили кесарів розтин, він мені допомагав. Жоден лікар з нашої лікарні нікуди не поїхав, всі розуміли, що це наш обов’язок бути тут і рятувати людей», – наголосила Тетяна Нестеренко.
За її словами, можливості возити породіль та хворих в іншу кращу лікарню не було.
«У нас навіть не було достатніх запасів медикаментів: кровоспинні препарати, запаси крові в разі кровотечі під час пологів тощо. Росіяни не давали нам отримати гуманітарну допомогу чи ліки з інших регіонів. Ми щодня боялися за кожне життя, щоб в людей не було ускладнень, щоб ми справились з допомогою», – згадує Тетяна Нестеренко.
Усі пологи вона приймала переважно вночі.
Саме пологове відділення знаходилось на 4 поверсі лікарні – розташування в умовах війни не найкраще. Тому частину всього необхідного для пологів вивозили в підвали на випадок сильних обстрілів будівлі. Частину лишили, заклеївши в палатах скло скотчем, а самі вікна обклавши мішками з піском.
«Пологи проходили вночі, тож нам важливо було, щоб світло не видно було з наших вікон. Закривали мішками, а потім ще покривалами, щоб ніде нічого не просвічувалось. Але ж мішки ті були брудні, то, ясна річ, постійно вмикали ультрафіолетову синю лампу, щоб стерилізувати приміщення», – згадує лікарка.
Усі пологи пройшли нормально і навіть самі породіллі були більш спокійні, ніж буває зазвичай. А все тому, розповідає гінеколог, що частина жінок вже втікали від обстрілів і під час переїздів побачили всі страхіття війни.
«Мене вразило те, що я намагалась їх заспокоїти під час пологів, кажу, що все добре, а вони на мене так спокійно дивляться. Мовляв, боляче ну і що. Мовляв, ми бачили більше горя. Зараз згадую і навертаються сльози», – ділиться Тетяна Нестеренко.
«Сьогодні всі наші матусі в порядку, чекають на своїх чоловіків додому. А ми чекаємо миру в Україні і він скоро буде», – підсумувала представниця «Слуги Народу».
