Юлія Гришина про шкільні підручники нового покоління

Ви тримали в руках підручники для сучасних українських школярів? Ну і як вам вони? Думаю, основна реакція була такою: «Я закінчив школу 30 років тому, а підручники, здається, майже не змінилися».

Дійсно, якість шкільних підручників – це проблема. Візуальне оформлення в стилі початку 90-х. Віршики – неначе зі шкільної лінійки наших батьків. Відверті ляпи в стилі «рак лікують содою» – пам’ятаєте цей скандал? Помилки, плагіат – список можна продовжувати.

Досі не існує повноцінних електронних версій навчальної літератури – хіба що скани їхніх сторінок у форматі PDF. Зрештою, в розвинених країнах навіть паперові книжки давно стали «інтерактивними» – візьмемо для прикладу робочі зошити з іноземних мов, де відповіді на питання можна вписувати, а іноді й малювати просто на сторінках.

На виході маємо підручники, які «не йдуть в ногу» з життям. З життям, в якому дитина знайомиться зі смартфоном раніше, ніж вчиться говорити. В якому інформацію можна перевірити за два кліки. В якому за право донести думку до дитини конкурують мільйони блогерів, маркетологів, авторитетних однокласників. Та ще багато людей – не завжди з добрими намірами, але завжди з сучасними підходами до комунікації.

Наш Комітет з питань освіти, науки та інновацій детально вивчив проблему. Зокрема нещодавно ми обговорювали її на комітетських слуханнях.

Які ж причини незадовільної якості підручників? І що з цим робити? Особисто я виокремлюю кілька проблем, що призвели до нинішньої якості підручників і посібників.

Економічні проблеми – неможливість забезпечити достойну оплату праці авторів та рецензентів навчальної літератури.

Відсутність «роботи над помилками». Замість вдосконалення і виправлення неточностей при перевиданні в Україні переважно створюють нові видання, де є нові «ляпи» та недоліки.

Недосконале законодавство. Деякі вимоги підзаконних нормативних документів стимулюють збільшення кількості видань, а не забезпечення учнів якісною навчальною літературою.

Багато з цих проблем потребують вирішення на рівні закону. Тому ми підготували законопроєкт №5465, який має покращити якість навчальної літератури. Комітет вже рекомендував його до ухвалення в парламенті.

Основна ідея законопроєкту – закріпити вимоги підготовки навчальної літератури на рівні закону. Тому що нині це питання регулюється тільки підзаконними актами.

Що ще передбачає законопроєкт?

– визначено саме поняття «навчальна література»;

– в освітньому процесі не може використовуватися навчальна література, де міститься плагіат, ознаки будь-якої дискримінації;

– додаткова вимога відповідності підручників і посібників принципам системності, науковості, доступності, віковим та психофізіологічним особливостям здобувачів освіти;

– до повноважень МОН України додається організація проведення експертизи та конкурсного відбору навчальної літератури, що використовується у  дошкільній та повній загальній середній освіті;

– організацією аналогічної експертизи для спеціалізованої освіти (військової, мистецької, спортивної) займатимуться інші центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у відповідних сферах.

Абсолютно очевидно, що ми не можемо підвищувати якість освіти, не приділяючи уваги підвищенню якості навчальної літератури. Радію, що перші кроки вже зроблені! І дякую за плідну роботу всім причетним колегам.