Юлія Гришина про реформу професійно-технічної освіти

Професійно-технічна освіта – один з пріоритетних напрямів реформ для нинішньої влади

Але, на жаль, так було далеко не завжди. За останні 15 років кількість закладів профтехосвіти скоротилася майже у півтора раза. Владі не вдалося зберегти бодай існуючу систему профосвіти, не говорячи вже про її розвиток.

Що ми маємо сьогодні? Катастрофічна ситуація, коли в країні не вистачає робочих рук! Особливо таких кваліфікованих працівників, що здатні використовувати сучасні техніку і технології. Підприємства, сільськогосподарські виробництва, малий і середній бізнес відчувають гострий дефіцит кваліфікованих робітників. І це не проблема конкретного підприємства, якому доводиться брати людей «з вулиці». Це глобальна проблема економіки всієї країни.

Чомусь в Україні професійну освіту заведено вважати непрестижною. У 2017 році, за статистикою МОН, лише 20% українських випускників шкіл обрали профтехосвіту. Натомість у деяких країнах Європи цей показник сягає 70%!

Але ринок праці не обдуриш. Економісти, менеджери та бухгалтери мають найбільші труднощі з працевлаштуванням, зазначають у Державній службі статистики. Водночас 80% тих, хто отримав профосвіту, без проблем знаходять роботу одразу після навчання. До слова, для 90% учнів вона є безкоштовною. Цими обома фактами вища освіта може похизуватися далеко не завжди.

Стратегія Президента

Вперше за часи незалежності на розвиткові професійної освіти сконцентровані зусилля усіх щаблів влади, починаючи з Президента. Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що робітничі професії мають знову стати престижними. Нещодавно він  підписав Указ «Про пріоритетні заходи щодо розвитку професійної (професійно-технічної) освіти», який передбачає створення при Президентові окремого органу – Ради з питань розвитку професійно-технічної освіти.

Крім того, Володимир Зеленський доручає опрацювати питання підвищення стипендій учням закладів профосвіти, запровадження удосконаленої моделі фінансування діяльності цих закладів та інноваційних технологій навчання. Також мають оновитися програми професійного розвитку для викладачів, а престижність їхньої професії має зрости. Зокрема, за допомогою додаткових фінансових стимулів.

Новий закон про профтехосвіту

Чинний закон про професійно-технічну освіту ухвалений ще 1998 року. Очевидно, що за цей час багато чого змінилося, і законодавча база потребує якнайшвидшого оновлення.

У Верховній Раді заєстровано два законопроєкти, але жоден із них не враховує всіх потреб сучасної профтехосвіти. Тому ми разом із МОНом зараз працюємо над узгодженою редакцією нового закону про професійну освіту.

Ми хочемо запропонувати нову модель управління та фінансування системи закладів професійної освіти з регіонального рівня. Також потрібно оновити освітню та соціальну інфраструктури цих закладів. Нині оновлено лише 6% профтехів.

На сьогодні опрацьовано структуру законопроєкту, а також 14 статей, що стосуються питань термінології, державної політики у сфері професійної освіти, системи професійної освіти, забезпечення її доступності та організації освітнього процесу.

Невирішеними лишаються кілька важливих питань. По-перше, розмежування професійної освіти, що регулюватиметься цим законом, та різних видів інших освітніх програм, які можуть належати до формальної та неформальної освіти дорослих, професійного навчання, навчання на робочому місці, професійного розвитку працівників тощо.

Також важливо розмежувати професійну освіту за інтегрованими програмами одночасно зі здобуттям повної загальної середньої освіти та профільної середньої освіти професійного спрямування, яка має здобуватися безпосередньо у закладах професійної освіти. Є думка, що це насправді один концепт, що отримав дві різні назви.

Ще одне питання – визначення рівнів професійної освіти. Є варіанти передбачити, що професійна освіта (як окремий рівень освіти) здобувається лише за програмами 4 рівня Національної рамки кваліфікацій. Але на 2-3 рівнях можуть здобуватися окремі професійні кваліфікації за програмами професійного навчання чи профільної середньої освіти професійного спрямування. Альтернативний варіант – передбачити можливість освітніх програм професійної освіти (як самостійної ланки освіти) на 2-5 рівнях НРК.

Відкритим лишається питання, чи має закон регламентувати діяльність не лише закладів професійної освіти, а й інших суб’єктів освітньої діяльності (зокрема, підприємства). І якщо так, то як саме. Від вирішення цих питань залежить зміст багатьох інших статей закону.

Нові навчально-практичні центри

Цього року місцевим бюджетам з державного виділено 150 млн грн на створення навчально-практичних центрів на базі закладів профосвіти –  на 50 млн більше, ніж торік. Центри обладнають сучасною технікою,  за допомогою якої набуватимуть практичні навички майбутні представники різних професій. Громади самі вирішуватимуть, які саме професії потрібні у їхньому регіоні та які з них будуть найбільш затребувані на ринку праці.

Таким чином заклади профосвіти зможуть оновити свою матеріально-технічну базу і підвищити якість підготовки фахівців. У роботодавців будуть якісні кадри, а у випускників – робота.

Цьогоріч свої заявки на створення центрів надіслали 106 закладів професійної освіти. У МОН планують, щоб не менше половини претендентів отримали кошти на створення осередку з новим обладнанням та технікою.

Крім того, поточного року МОН планує затвердити Стратегію розвитку професійної освіти до 2023-го, схвалити 45 стандартів профосвіти за конкретними професіями, а також підвищити кваліфікацію 200 викладачів і майстрів виробничого навчання за оновленими програмами. Також мають намір розробити і затвердити дорожню карту вдосконалення мережі закладів профтехосвіти.

Сучасна та престижна професійно-технічна освіта – наш пріоритет. Впевнена, що разом ми не просто відновимо, а й дамо поштовх для її активного розвитку.