Євгенія Кравчук: Тема полонених працівників ЗАЕС має звучати на всіх майданчиках

Тема тимчасово окупованого Енергодара та полонених працівників Запорізької атомної електростанції досі звучить недостатньо гучно на міжнародному рівні, хоча йдеться про системний тиск і долі людей, які фактично перебувають у заручниках окупаційного режиму.

На цьому наголосила народна депутатка від «Слуги Народу», заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук під час ініційованої нею фахової зустрічі.

За словами парламентарки, працівники станції стають мішенню не випадково — саме через свою професію та критичну роль у забезпеченні роботи об’єкта.

«Дуже чітко відчувалось — це не випадкові жертви. Вони стають мішенню через свою професію. Це ліцензовані спеціалісти, від яких залежить робота станції, і саме тому на них тиснуть: змушують підписувати контракти, відкривають кримінальні справи, утримують у неволі. Сьогодні відомо щонайменше про 37 таких людей. Обвинувачення типові — «тероризм», «шпигунство», «держзрада». І займаються цим ті ж структури, що переслідують українських журналістів», – зазначила Євгенія Кравчук.

Вона також звернула увагу, що Енергодар фактично перетворений на закрите місто: із блокпостами, тотальним контролем і обмеженими можливостями для виїзду. Водночас сама станція використовується російськими військами як база, що створює додаткові ризики не лише гуманітарного, а й безпекового характеру.

За підсумками зустрічі учасники узгодили низку практичних кроків, спрямованих на посилення міжнародної уваги до цієї проблеми. Зокрема, йдеться про інтеграцію теми полонених працівників ЗАЕС та мешканців Енергодара в документи Парламентської асамблеї Ради Європи, підготовку відповідних ініціатив у межах Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а також залучення родин полонених до міжнародної адвокації та проведення окремих заходів на міжнародних майданчиках, зокрема у Відні.

Євгенія Кравчук подякувала правозахисникам, профспілкам, міжнародним партнерам і колегам у парламенті за системну роботу з цією темою та підкреслила необхідність посилення публічності.

«Це саме той випадок, коли важливо говорити про це всюди, де є можливість. Щоб ці люди не залишалися «невидимими». Щоб їхні родини знали — про них пам’ятають і за них борються», – резюмувала народна депутатка.