Володимир Воронов: Робимо ранній розвиток дитини одним з пріоритетів держави

Нещодавно у Міністерстві освіти запровадили нову посаду – заступник міністра з питань дошкілля. Ви привітали таке рішення та назвали його результатом чотирирічної роботи. Поясніть, про що йдеться.

Дійсно нова посада в МОН показала пріоритетність раннього розвитку дитини в Україні – ідеї, яку «Слуга Народу» та я, як очільник профільного підкомітету, послідовно просували протягом чотирьох років.

Фактично все розпочалося у 2019 році, коли запрацював парламент IX скликання. Саме тоді вперше в історії Верховної Ради у Комітеті ВР з питань освіти, науки та інновацій ми сформували підкомітет з питань раннього розвитку та дошкільної освіти.

Що ми мали на той час у сфері дошкільної освіти? Існувало поняття дошкілля, але ніхто не приділяв уваги ранньому розвитку дитини. З 200 Науково-дослідних інститутів не було жодного, який займався раннім розвитком. Ми розуміли недієздатність застарілого закону про дошкільну освіту й старих державних стандартів у цій сфері та бачили величезну прогалину в організації розвитку дитини у період від 0 до 3 років.

І з чого ви почали?

Знадобилося багато часу та зусиль, щоб почати змінювати ситуацію, формувати сучасну державну політику у сфері раннього розвитку дитини. Власне одним з перших кроків стало те, що Академія педагогічних наук визнала проблему з організацією розвитку дітей віком 0-3 роки.

Я запропонував змінити підхід до поняття дошкільної освіти: трансформувати її в програму раннього розвитку, яка б стала основою формування людського капіталу України.

Спільно з представниками Академії ми створили Концепцію трансформації дошкілля. Вона стосується багатьох чинників – від зміни системи фінансування й впровадження нових форм закладів дошкільної освіти до створення цифрової екосистеми у цій сфері, вдосконалення системи харчування та стимулювання вихователів. Такий документ у системі освіти з’явився вперше за останні 30 років.

Це стало однією з передумов створення в Україні Інституту раннього розвитку та дошкільної освіти. На жаль, повномасштабне російське вторгнення змінило плани й поки що ми сформували Центр раннього розвитку при Академії педнаук. Але процес рухається.

І звісно ж революційним кроком до змін у цій сфері стане остаточне ухвалення законопроєкту №8030 про реформу дошкільної освіти, який парламент вже прийняв у першому читанні.

Ви автор цього законопроєкту, розкажіть, що саме він має змінити.

Це крок до глобальної реформи всієї системи дошкільної освіти в Україні. Ми враховуємо найкращий вітчизняний, світовий досвід, сучасні тенденції в освіті, а також євроінтеграційний курс держави. Власне, це буде аналогом впровадження системи НУШ, тільки для дитсадочків.

Перш за все, законопроєкт передбачає зменшення кількості дітей у групах дитсадків. Це дасть можливість розвивати дитину з врахуванням індивідуальних інтересів та потреб, формувати індивідуальну освітню траєкторію. Водночас ми забезпечимо справедливу черговість зарахування дітей до комунальних закладів освіти через чітке визначення території обслуговування.

Зміняться умови роботи педпрацівників: вони отримають адекватний обсяг навантаження, щорічну оплачувану відпустку 56 днів та можливість вільно обирати освітні програми та форми роботи.

Зміни торкнуться й форм здобуття дошкільної освіти. Передбачена дистанційна, а також педагогічний патронаж, коли педагоги навчають дітей у домашніх умовах, та мережева, коли дитина навчається у різних дитсадочках одночасно.

Крім того, ми розширюємо форми дитячих садочків. Це можуть бути сімейні, мобільні для дітей з віддалених населених пунктів, «школа супергероїв» для дітей на стаціонарному лікуванні, центри педагогічного партнерства для дітей, які від народження знаходяться разом з батьками.

Наскільки реальні всі ці зміни у теперішній ситуації?

Немає нічого неможливого. У травні на Прикарпатті я презентував архітектурно-дизайнерський проєкт надсучасного садочка, адже реформа дошкільної освіти вимагатиме нових підходів до облаштування закладів дошкільної освіти та їхнє будівництво за новими стандартами.

Проєкт схвально оцінили голова парламентського освітнього комітету Сергій Бабак, ректори університетів, керівники ОТГ області та експерти. В результаті Поляницька територіальна громада Івано-Франківської області вже виділила землю та готова до будівництва нового садочку у с. Яблуниця. Тож процес вже розпочався, все цілком реально.

Але постає питання – чи готове суспільство та батьки, яких виховували у традиційній пострадянській системі дошкілля до таких кардинальних змін?

Саме для цього ми з колегами активно роз’яснюємо та просуваємо ідеї раннього розвитку серед батьків та педагогів – через виступи, публікації, тематичні заходи.

Наприклад, в Україні є День дошкілля. Я замислився – а чому саме день? І у 2021 ми вперше провели Тиждень дошкілля, який став однією з найбільш значних подій у сфері освіти.

Представники уряду, Академії педагогічних наук, МОН, освітнього парламентського комітету обговорювали перспективи раннього розвитку та реформування дошкілля. Зокрема й оновлення державного стандарту дошкільної освіти.

Що саме у ньому плануєте оновити?

В основі нового держстандарту має бути принцип, який я називаю DLS – діджитал, лідерство, сек’юріті, тобто безпека.

Діджитал – цифровізація усіх процесів дошкільної освіти. Зокрема це стосується матеріально-технічної бази, контролю над навчанням, комунікації з батьками, забезпечення якісного інтернет-зв’язку.

Лідерство – це насамперед відповідальність. Частина її покладена на вихователів та керівників закладів дошкільної освіти – в них з’явилося більше свободи у процесі виховання, обрання навчальних програм та форм навчання, тож має збільшитися відповідальність за результат. Частина відповідальності лежить на місцевій владі, у віданні якої перебувають садочки. І безумовно відповідальність за розвиток дитини мають нести її батьки.

Сек’юріті – загальна безпека навчання. Це широке поняття, яке об’єднує безпеку харчування та середовища, у якому перебуває дитина, кадрову політику. А в теперішніх умовах ще й обов’язкову наявність бомбосховищ.

Ви казали, що всі ці зміни стали можливими зокрема й через те, що ви дотримуєтеся своєї політичної стратегії. Поясніть, що це означає.

Ще у 2019 році ми у партії «Слуга Народу» говорили про те, що у кожного народного депутата має бути своя політична стратегія – план, що людина робитиме у парламенті протягом каденції, чим вона опікуватиметься.

Ще тоді я склав свою політичну стратегію – зробити дошкільну освіту більш цінною та доступною. І всі ці зміни – від створення профільного підкомітету, який я очолюю, й до впровадження нової профільної посади у МОН, – є результатом втілення цієї стратегії та послідовної роботи «Слуги Народу».

За 4 роки вдалося зробити досить багато, але не все. Ми працюємо над тим, щоб зробити дошкільну освіту більш гнучкою, відійти від застарілих традиційних стандартів. І ми й надалі разом з МОН, парламентськими комітетами, місцевою владою працюємо над реформуванням системи дошкільної освіти.