Українським громадам пропонують шукати фінансування для соцпроєктів за допомогою міжмуніципального співробітництва

Через повномасштабне вторгнення в українських територіальних громадах почали укладати більше договорів міжмуніципального співробітництва – цей інструмент дозволяє залучити більше фінансування на комунальні проєкти у сфері освіти, медицини і інклюзії, зокрема гроші міжнародних і приватних донорів. Втім основний закон, що регулює практичну реалізацію цього співробітництва, потрібно змінювати.

Про це під час експертного обговорення на тему співробітництва територіальних громад задля відновлення і розвитку повідомила Голова комітету ВР ​​з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, очільниця партії “Слуга народу” Олена Шуляк.

З 2020 року, розповіла парламентарка, 686 громад, або ж майже половина від їхньої загальної кількості, уклали 431 договір про муніципальне співробітництво і реалізували передбачені ними проєкти. Рекордсмени за кількістю – Дніпропетровщина, Полтавщина і Рівненщина. Найбільш популярна сфера застосування – освітня інклюзія. Зокрема, це дозволяє залучати кошти на заклади освіти для дітей з інклюзією, утримувати інклюзивно-ресурсні центри для їх обслуговування. Ще одна популярна сфера – медична. Йдеться  про закупівлю медичного обладнання і створення медичних лабораторій, щоб мешканцям не доводилось заради аналізів кудись виїздити. А, наприклад, на Закарпатті з допомогою міжмуніципального співробітництва  навіть створили туристичний хаб і центр по догляду за літніми людьми. 

“В період з 2010 по 2020 рік для реалізації таких важливих проєктів громади брали участь у конкурсах на державне фінансування, але останніми роками отримувати його стало все складніше. Натомість міжмуніципальне співробітництво розширює можливості, дозволяючи залучати також міжнародне і приватне фінансування на важливі соціальні ініціативи. Якщо потреби окремих громад часто залишаються поза увагою великих приватних донорів, то проєкти міжмуніципального співробітництва мають більше шансів на фінансування від них”, – розповіла Шуляк. 

За її словами, співробітництво територіальних громад загалом – досить дієвий інструмент для покращення якості публічних соціальних послуг, який став можливим завдяки реформі децентралізації. Втім базовий закон, що регулює використання цього інструменту, подекуди застарілий.

“Коли ми аналізуємо останні  договори міжмуніципального співробітництва (ММС), ми бачимо, що зростає їхня географія і ускладнюються форми. Наприклад, у 2019 році розповсюдженими були лише спільні проекти – найпростіша форма ММС, але зараз це вже про спільне фінансування комунальних підприємств та установ і навіть про договори між територіальними громадами різних регіонів. Втім, щоб використовувати цей інструмент на повну, потрібно актуалізувати базовий закон про нього, прийнятий ще 10 років назад”, – зазначила Шуляк.

На  момент прийняття у 2014 році він  вважався досить прогресивним, оскільки врахував найкращий міжнародний досвід у цій сфері. Втім більшість громади не поспішали використовувати запропоновані ним форми співробітництва, застосовуючи здебільшого такий інструмент як добровільне об’єднання територіальних громад. Зараз, зазначила Шуляк, з точки зору отримання фінансування останній себе вичерпав, натомість  міжмуніципальне співробітництво має величезний потенціал для вирішення проблем громад і  поступово це доводить на практиці. 

Саме тому, підсумувала очільниця профільного комітету, законодавство, що дає можливість здійснювати таке співробітництва, планують актуалізувати. Зокрема, оскільки йдеться про виділення фінансування і необхідність ведення прозорої звітності за використання коштів, потрібно перевести у цифровий формат реєстр укладених договорів співробітництва, який з часом стане складовою геоінформаційної системи (ГІС).

Нагадаємо, принципи і стандарти безбар‘єрності планують закладати відновленні і розвитку української інфраструктури. Йдеться про покращення загальної інклюзії будівель, запровадження безбар’єрності шкіл, садочків та облаштування публічного простору, покращення вимог до пожежної безпеки будівель та схем евакуації з урахуванням потреб маломобільних груп. Умови для всього цього зараз створюються на законодавчому рівні.