Україна 2:0 або як будувати продовольчу безпеку світу після війни

Україна забезпечувала продовольством близько 400 мільйонів людей світу, окрім 40 мільйонів українців. Без сумнівів, наша держава – визначальний гравець на світовому ринку продовольства. Адже 48% світового ринку соняшникової олії, провідні позиції в експорті курятини, яєць, пшениці. І коли почали руйнуватися ланцюги постачання через війну, розпочату росією проти України, європейські та світові політики нарешті зрозуміли нашу роль на цій арені.

Україна постачає левову частку агропродукції на світовий ринок. Вдумайтеся, лише Єгипет імпортує з України 80% пшениці, Ліван – понад 50%.

За понад місяць війни ціни у світі підскочили на продовольство в середньому на 13%. Це найбільший стрибок за останні 60 років. Що виросло у ціні: рослинні олії – 23%, крупи – 17%, цукор – 7%, м’ясо – 5%.

Ситуація погіршується ще і через те, що до війни через погані врожаї була і так висока ціна на пшеницю (найвища за останні 10 років). Китай, який її найбільше споживає і виробляє, використовував врожаї здебільшого для власних потреб, але через повені виходить на глобальний ринок і закуплятиме рекордні обсяги пшениці, щоб компенсувати втрати. Причини збоїв постачання агропродукції на світові ринки очевидні.

Майже увесь експорт йшов через наші морські порти на півдні. Нині це неможливо.

Так, наприклад, Маріупольський торговельний порт у 2015 ініціював будівництво нового зернового термінала. Норма одноразового зберігання 58 тис. т зернових, потужність терміналу до 2 млн т на рік. Інвестиційний проєкт зібралися запускати у квітні-травні, до нового маркетингового сезону. Але не вийшло.

Уряд і Аграрний комітет Ради готує разом з Польщею «сухий порт», щоб експортувати нашу продукцію сушею, Литва теж планує відправити тестовий поїзд із 2 тисячами тонн агропродукції до литовських морських портів. Ці та інші заходи зможуть налагодити зірвану логістику, але дуже складно в нинішніх умовах відновитися на усі 100%. За оцінками консалтингової компанії Barva Invest, у сховищах на продаж залишається близько 25 млн тонн пшениці та кукурудзи. Якщо припустити, що ці обсяги вціліли, то залізницею їх можна вивезти за три роки.

Внаслідок війни встановлені обмеження на експорт агропродукції, а нинішня посівна вважається однією з найважливіших за всю історію. Наші аграрії герої, адже проводити посівну під ракетними обстрілами не так вже і легко. На Запоріжжі, наприклад, техніка виходить у поле лише після перевірки на наявність мін, адже лінія фронту за декілька десятків кілометрів.

Про зірвану посівну на тимчасово окупованих територіях, думаю, зазначати зайвий раз не варто.

Якими будуть наслідки війни в Україні для світу в продовольчому аспекті?

1. Підвищення цін. Воно відчутно вже зараз б’є навіть по кишені багатим країнам. Ефект посилюватиметься. Бідні країни, які вже були на межі голоду, просто не зможуть закупити за високими цінами агропродукцію, а через високу конкуренцію переналаштувати логістичні постачі вже складно. Наприклад, той же Єгипет закуповує зерно в Румунії бартером за власні добрива.
2. За даними ООН, вони вдвічі збільшують забезпечення харчами бідні країни. Ситуація стає гіршою буквально кожного дня.
3. І навіть міграція. Історія показує, що причиною повстань і збройних конфліктів у бідних країнах переважно стає голод. Географічно мова йде переважно про Північну Африку і Близький Схід. Саме звідти Європа вже пережила не одну хвилю біженців, звідти їх слід очікувати знову.

З огляду на це, закінчення війни та швидше відновлення продовольчої безпеки – стає завданням номер один не тільки для України, але й для всього світу.

Інше проблема, над якою вже треба думати і розробляти план дій після війни – створити правильну систему розташування продовольчих підприємств.
По суті, біля кожного великого міста мають бути хлібозаводи, молокозаводи, виробництва консервації, птахофабрики та м’ясокомбінати тощо. Це дозволить не лише забезпечувати міста продовольством у мирний час, але й зробить їх незалежними від сусіднього міста або області в кризові моменти. Йдеться не лише про війну, але й про природні катаклізми тощо.
Для прикладу, взяти той же Маріупольський порт. У перші дні війни допомагали місту відновити Мелькомбінат, що знаходиться поряд із портом. Комбінат почав робити борошно. Але хлібокомбінат, який мав прийняти цю муку і робити хліб, знаходився на лівому березі. Возити треба було крізь усе місто, яке обстрілювали. Чи це логістично правильно?..
У разі критичних ситуацій, ми маємо мати чіткий план роботи підприємств, як ї захистити і дати можливість працювати для забезпечення людей необхідним. І починати роботу треба вже сьогодні.