Україна вже зараз має готуватися до наслідків війни. Йдеться не лише про фізичні поранення військових, а й про психологічний стан ветеранів і ветеранок, залежності та ризик зростання самогубств. На цьому наголосив народний депутат від партії «Слуга Народу», заступник голови Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко під час комітетських слухань щодо системи реабілітації ветеранів.
За його словами, система реабілітації в Україні за роки повномасштабної війни суттєво змінилася і в окремих напрямах уже демонструє результати, які визнають навіть міжнародні партнери.
«В Міністерстві охорони здоров’я дійсно відбувається швидка еволюція системи реабілітації. Спілкуючись із закордонними партнерами, бачу, що навіть у деяких сферах ми вже перевершуємо міжнародний досвід», – заявив Тарас Тарасенко.
Як зауважив народний депутат, однією з головних проблем залишається відсутність безперервної системи супроводу ветерана після завершення лікування.
«Після системи реабілітації — 14–21 день чи навіть пів року — людина інколи просто втрачає той досвід і результат, який здобула під час відновлення. І фактично держава може нераціонально витрачати кошти, а людина — свій час на те, щоб відновитися», – акцентував Тарас Тарасенко.
Саме тому заступник голови Комітету наголосив на необхідності посилення міжвідомчої координації в різних сферах реабілітації та подальшого супроводу пацієнтів після завершення основного курсу лікування. У цьому контексті він наголосив на важливості розроблення та затвердження стандартів соціальної реабілітації, а також необхідності приділяти увагу не лише найбільш помітним проблемам, таким як ампутації чи спінальні травми, а й іншим менш видимим, однак поширеним наслідкам війни.
Також Тарас Тарасенко порушив питання розвитку системи паліативної допомоги та сказав про необхідність чіткого розмежування рівнів паліативної допомоги для забезпечення належного довічного догляду пацієнтів та підвищення якості їхнього життя.
Під час комітетських слухань учасники наголосили на необхідності створення комплексної, безперервної та міжвідомчо скоординованої системи допомоги ветеранам — від невідкладної медичної допомоги й фізичної реабілітації до психологічної підтримки, соціальної адаптації та довгострокового супроводу після повернення до цивільного життя.