Тарас Тарасенко про єдину культуру взаємодії з ветеранами
- 47
Попри велику кількість ініціатив на підтримку військових і ветеранів — від держави, бізнесу та громадських організацій — в Україні досі бракує цілісної системи та спільного підходу. Значна частина цих зусиль залишається несинхронізованою, а отже — не формує єдиної культури взаємодії та вдячності захисникам і захисницям.
На цьому наголосив народний депутат від «Слуги Народу», заступник голови Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко, який разом із командою працює над законодавством щодо переходу від військової служби до цивільного життя.
«Під час роботи над законодавством ми досліджували три практики — Великої Британії, США та Ізраїлю. До прикладу, у Великій Британії в 2011 році був створений Armed Forces Covenant — фактично двосторінковий документ про те, як держава і суспільство висловлюють вдячність тим, хто служить, хто отримав травми, і особливо родинам загиблих. Але найважливіше — цей документ створює правила гри: будь-яка людина чи організація може взяти на себе зобов’язання допомагати ветеранам настільки, наскільки може, і наприкінці року звітувати про це. Це дуже проста, але сильна модель відповідальності», – пояснив Тарас Тарасенко.
Водночас, наголошує народний депутат, в Україні вже є значний ресурс підтримки — але він потребує об’єднання.
«Багато організацій — громадських, благодійних, бізнес — уже допомагають: хтось працює з військом, хтось із ветеранами, хтось надає психологічну підтримку. Але відсутня єдина фіілософія — філософія вдячності кожному захиснику і захисниці», – зауважив Тарас Тарасенко.
Парламентар відзначив окрему роль у цьому процесі бізнесу, який уже починає формувати власні підходи до взаємодії з ветеранами та ветеранками.
«Деякі компанії вже формують корпоративну культуру взаємодії з ветеранами, однак не всі ці підходи справді відповідають їхнім потребам. Інколи такі, здавалося б, прості речі, як можливість поїхати на похорон побратима чи відновитися, є значно важливішими. Це невелика деталь, але вона про глибоке взаєморозуміння: коли компанія готова чути, а ветеран відчуває цю готовність. Саме на цьому й будується нормальний, людяний діалог», – зазначив Тарас Тарасенко.
На його переконання, наступним кроком держави має бути синхронізація всіх рівнів цієї взаємодії.
«Зараз багато компаній уже готують підґрунтя для роботи з ветеранами, шукають спільну мову між собою. І тепер наше завдання — поєднати бізнес-культуру, культуру громад і державну політику в єдину систему. Бо тільки так ми зможемо створити не окремі ініціативи, а справжню державну культуру — культуру поваги, вдячності і відповідальності», – резюмував Тарас Тарасенко.
