Стало відомо, які бар’єри гальмують українське сучасне будівництво

До великої війни валова додана вартість у будівництві зростала на більше ніж 20% щорічно, однак у 2022-му цей показник скоротився на 60%. Зараз ринок поступово оживає – кількість великих компаній, які в нього заходять, становить плюс 5% щороку, а малого й середнього бізнесу – більше ніж на 50% щорічно. Однак цей процес дуже сильно гальмують дефіцит кваліфікованих кадрів і надзвичайно висока корупційна складова. 

Про це повідомила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії «Слуга Народу» Олена Шуляк, посилаючись на дані звіту «Відбудова під ризиком: чи потрібні зміни в будівельній політиці?», проведеного Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій. 

За її словами, реальна валова додана вартість у будівництві впродовж 2020-2021 років зростала більше ніж на 20% щорічно за рахунок проєктів програми «Велике будівництво». Далі, за даними звіту, було стрімке – на більше ніж 60% – падіння в 2022 році. Однак уже впродовж наступних двох років цей показник зростав на більше ніж 20% щорічно – за рахунок будівництва передусім для відновлення, реконструкції, будівництва захисту та фортифікацій. 

При цьому кількість підприємств та підприємців у секторі зростала в 2023-2024 роках: лише 5% великі, 57% МСБ. Завдяки дерегуляції компанію відкрити досить легко, ліцензування скасовано, діє декларативний принцип. Однак відсутність ліцензування додає непевності, тому зросли ціни на будівельні компанії з ліцензіями. Крім цього, виклики зʼявляються, коли компанії починають свою практичну діяльність, – через дефіцит кадрів.

«Як бачимо зі звіту, система професійної та вищої освіти не встигає за потребами ринку. Також є суттєвий дефіцит кадрів за фактично всіма професійними групами, а особливо проєктантів, сертифікованих архітекторів і інженерів. Причинами є мобілізація, виїзд спеціалістів за кордон та загальні наслідки війни», –  зауважила Шуляк.

Вона пояснила, що професія архітектора та інженера недооцінена, а рівень зарплати не відповідає величезній адміністративній та кримінальній відповідальності. Крім того, забюрократизована система отримання сертифікатів, особливо для інженерів-проєктувальників. Ба більше, ускладнює ситуацію недосконалість державного замовлення та освітніх програм.

Водночас дефіцит стосується не лише кількості, а й якості фахівців. Існує величезна прірва між «старою школою» радянського проєктування й талановитою молоддю. Також більшість випускників не бачать перспектив у будівництві.

«Як вказують автори звіту, для сертифікації архітекторів поки не розроблено професійний стандарт. Сертифікованих мало, оскільки відповідальність велика, а оплата праці ні. Крім цього, навчання архітекторів можливе лише в Києві вузьким колом викладачів. Ще одна причина – наявність проблемних об’єктів, наслідком яких не було відкликання сертифікатів у їхніх архітекторів-авторів», – пояснила Олена Шуляк.

Трохи краща ситуація для інженерів: для них вже розроблені окремі професійні стандарти, а за сертифікацію відповідають самоврядні організації – сертифікація лише послідовно за кожним класом ризику. Однак, як і у навчанні архітекторів, воно не відповідає потребам сьогодення – часто це лише формальне навчання без справжнього підвищення кваліфікацій.

Утім, окрім дефіциту кадрів, ринок уже дуже багато років гальмує корупційна складова на всіх етапах будівництва, починаючи з дозвільної документації. Містобудівні умови та обмеження, йдеться у звіті, є свого роду корупційним шлагбаумом при тому, що саме цей документ є найбільш критичним, який потрібен забудовнику – без домовленості з чиновниками його отримати дуже складно. 

Не менш гальмують ринок і затягнуті та непередбачувані терміни – всі процеси залежать від міської влади, депутатів та комунальних підприємств, а також відсутність сучасної містобудівної документації, складність підключення до інженерних мереж і виклики в експертизі проєктів. Так, через порівняно низьку оплату експертизи на складні об’єкти, експерти не вчитуються в документацію, а їхня відповідальність є мінімальною або відсутньою

«Автори дослідження вказують на ключові проблеми, які можуть гальмувати процеси з відбудови. Йдеться про складні, дубльовані та суперечливі норми щодо регулювання в сфері, нестабільність законодавства й слабке виконання рішень на місцях, надмірну зарегульованість і простір для корупції у видачі дозволів, а також про відсутність цифровізації процесів та координації між владою, бізнесом і громадами», – зазначила Шуляк.

За її словами, усунути низку вказаних викликів і перешкод у розвитку ринку можливо за рахунок перегляду підходів до планування, автоматизації видачі містобудівної документації, подальшої цифровізації та запровадження ВІМ-технологій. 

Щодо планування нардепка зауважила, що лише сім громад в Україні мають комплексні плани просторового розвитку, а місто Київ досі живе за генпланом 1997 року. Без оновленої карти не буває нового маршруту, акцентувала Шуляк, – відсутність просторової документації веде до хаотичної забудови, до втрати балансу між житлом, транспортом і комунікаціями.

«Містобудівні умови та обмеження, які мають бути відкритим витягом із містобудівного кадастру, стали квитком із ціною в мільйони доларів. Монополії в сертифікації, приєднанні до мереж, дозволах – це бетон, у якому застигає конкуренція. Саме тому подальша цифровізація й BIM-технології мають стати «антисептиком» для корупції. Автоматичні перевірки, відкриті кадастри, моделювання проєктів у цифровому середовищі – це спосіб вивести галузь із тіні й показати кожну деталь під світло. Крім цього, кожен учасник процесу – архітектор, інженер, чиновник – має бути ідентифікований ЄДЕССБ. Там, де є персональна відповідальність, корупція втрачає анонімність», – резюмувала Олена Шуляк.