Скільки коштує ваш чиновник: Віталій Безгін про контроль витрат громад

Кожен із нас сплачує податки. Частина з них іде до державного бюджету, частина – до місцевого. Важливість децентралізації саме в тому, що громадам дали більше грошей і більше повноважень. Завдяки реформі місцеві бюджети за 5 років зросли на понад 200 млрд грн: з 68,6 млрд в 2014 році до 275 млрд грн в 2019-му. Та не всі розпоряджаються ресурсами раціонально.

Уявіть, що ви сплатили умовні 100 грн податків до бюджету своєї громади. З них 4 грн голова громади витратив на зарплати собі та своєму апарату. Решта грошей пішли на освіту, інфраструктуру та медицину. 

І є ще одна громада: там 85 грн витратили на утримання апарату. І тільки 15 лишилося на основні потреби громади. 

Як гадаєте, яка з цих двох громад розвиватиметься швидше? І де людям буде жити комфортніше? 

Це не цифри «зі стелі», а реальні показники за часткою витрат бюджету громади на утримання апарату за підсумками 1 кварталу 2021. У Вишневій громаді (Київська область) на зарплати чиновників витратили 4,03% бюджету, а в Ланчинській громаді (Івано-Франківська область) – 85,46%! 

Звідки ці дані?

Нещодавно Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт № 5323 про засади державної регіональної політики. Він, зокрема, передбачає необхідність моніторингу спроможності та ефективності громад. 

Спроможність – це те, наскільки якісно громада може надавати адміністративні,  освітні та медичні послуги, чи здатна вона розбудовувати інфраструктуру. Наскільки просто людина може укласти договір про шлюб чи отримати свідоцтво про народження дитини, скільки взагалі послуг їй доступно. Моніторити ці показники можна на спеціальному порталі спроможності громад. 

Там зібрано максимальну кількість даних про ту чи іншу громаду – завдяки цьому розуміємо, скільки гривень на кожну людину може отримати громада при правильному адмініструванні податків, скільки вона отримує як базову дотацію від держави. Та ключовий показник – яку частину бюджету витрачає на зарплати чиновників.  

Власне, портал спроможності громад і висвітлив проблему нерівного розподілу видатків. 

Наведу ще кілька прикладів. Сумська область – Грунська та Миропільська громади. Практично однакова кількість населення та площа, обидві отримують фактично ідентичний розмір базової дотації. При цьому перша витрачає на зарплати апарату 37,9% бюджету, а друга 16,21%. 

Львівська область: Щирецька громада – 40,84% vs Розвадівська громада – 17,56%. Схожі приклади є і на Херсонщині: Бехтерська громада – 39,2%, Великолепетиська 14,68%. Майже ідентичні за основними показниками громади і зовсім різні витрати на зарплати керівництва. 

Загалом ситуація по країні наразі дуже відрізняється. У 446 громад показник витрат на апарат перевищує 30%, при цьому 3 громади витрачають на його утримання менше 5% свого бюджету (Вишневе, Дніпро та Маріуполь). Ще 64 громади витрачають до 10%.

Причин може бути декілька. Окремим громадам, щоб виправити ситуацію, потрібно просто вдосконалити менеджмент і адміністрування податків. А в деяких – навмисне «роздувають» апарат і зловживають розмірами зарплат чиновників. Тобто хтось банально «проїдає» кошти платників податків, а громада тим часом не розвивається так, як могла б.

Виникає логічне запитання. Що з цим робити?

Наразі подібні дані – це маркер для самих громад. Люди можуть аналізувати витрати та ставити запитання керівництву громади, чому їхні кошти використовуються неефективно, чинити громадський тиск, вимагати прозорості бюджету.

Держава зі свого боку також аналізує, наскільки ефективно функціонує та чи інша громада. Проте ми як центральна влада не можемо втручатися в бюджетні процеси в органах місцевого самоврядування та якимось чином обмежувати їхні витрати. 

Втім не виключаємо, що в майбутньому буде розглядатися можливість укрупнення громад, що залежать від державних дотацій, але не можуть раціонально розпоряджатися бюджетом і якісно надавати послуги своїм мешканцям. Наразі цей механізм ще не напрацьований.

Поки ж я радив би самим громадянам уважно аналізувати, куди та скільки витрачає ваша громада. А їхнім очільникам – дбати про інтереси людей, а не власне збагачення.