Руслан Горбенко про допомогу переселенцям-боржникам банків
Чому переселенці з Донбасу та Криму потрапили у банківський борговий зашморг та як ефективно розв’язати проблему прострочених кредитів, розповідає один з ініціаторів законопроєкту №2329, заступник голови Комітету ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Руслан Горбенко.
Позичальників із зони АТО держава звільнила від штрафів за прострочені кредити ще у 2014 році. Тож у чому полягає проблема?
Дійсно, у 2014 році серед низки законодавчих актів про захист постраждалих від воєнних дій на Донбасі та в Криму були й норми, які звільняли їх від нарахування пені та штрафів за прострочені кредити і позики.
Але виявилося, що ці норми не враховують різні комісії та відсотки. Наприклад, банки продовжують нараховувати інфляційні втрати, що відчутно збільшує борг. А сума відсотків у деяких видах договорів позики та кредиту нараховується до моменту погашення боргу, і її розмір не обмежений.
Все це призвело до того, що виставлені кредиторами рахунки часто у декілька разів перевищують суму основного боргу. Є випадки, коли борг у 10 тис. грн за картковим лімітом зростає до рівня понад 350 тис. грн.
До того ж обмеження на штрафи та пеню запроваджувалися на період дії АТО. Але формально вона закінчилася навесні 2018 року, і почалася операція об’єднаних сил. А це може бути підставою для кредиторів вважати раніше введені обмеження недійсними.
Тому терміново треба розв’язувати цю проблему: вдосконалити законодавчі норми й прив’язати дію обмежень не до назви військової операції на Сході, а безпосередньо до статусу боржників-переселенців.
І як це зробити?
Перш за все, держава має визнати військовий конфлікт на Сході та анексію Криму обставинами, які скасовують відповідальність за несплату кредитів та позик для постраждалих від цих подій. І зробити так, щоб це не треба було доводити у суді.
Також потрібно усунути всі прогалини та неузгодженості у чинному законодавстві, що дозволяють судам по-різному застосовувати правові норми у справах, які стосуються кредитних боргів переселенців.
Що конкретно ви пропонуєте?
Ми хочемо на законодавчому рівні закріпити низку норм, що допоможуть комплексно розв’язати цю проблему.
По-перше, загальна сума відсотків за кредитами та позиками не може бути більшою за ту суму, яку банк мав би отримати у разі своєчасного погашення кредиту.
Тобто якщо умовно сума відсотків за кредит на два роки під час його оформлення становила 10 тис. грн, то і через 7 років вона має бути такою ж для людини, що втратила житло й дохід через воєнні дії.
По-друге, за невиконання чи несвоєчасне виконання кредитних договорів не нараховуються штраф, пеня, інфляційні втрати та не застосовуються майнові санкції. При цьому звільнення від штрафних санкцій та інших платежів не є підставою для відмови у наданні нового кредиту.
Також ми пропонуємо зобов’язати кредитора перерахувати заборгованість за кредитним договором відповідно до цих норм. Він має зробити це протягом тижня з моменту звернення боржника-переселенця. Якщо ні – заборгованість вважається автоматично перерахованою.
Важливо, що продаж або передання права вимоги за кредитним договором без згоди боржника забороняється. Це не дозволить банкам залучати колекторські компанії. Але ця норма діятиме тільки у випадку, якщо не йдеться про неплатоспроможного кредитора або ж банк, який виводять з ринку.
Тобто всі ці норми стосуватимуться усіх без виключення кредитів та позик?
Не зовсім так. Для кримчан, які виїхали з півострова, ці правила поширюються на договори, укладені до 20 лютого 2014 року. Для мешканців Донбасу, які залишили окуповані території або домівку у зоні проведення АТО – до 14 квітня 2014 року. І тільки у тому випадку, якщо до цих термінів у позичальника не було заборгованості й він своєчасно все сплачував, а також після початку АТО здійснив хоча б один платіж.
Але через впровадження цих норм банки зазнають збитків.
У цьому випадку відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договорів покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта. Це відповідає нормам і принципам міжнародного права.