Розвиток територій потребує допомоги: як держава може спростити створення громадам комплексних планів просторового розвитку

Створення громадами комплексних планів просторового розвитку (КППР) – один з основоположних елементів для ефективного відновлення, інвестиційного планування та довгострокового розвитку територій. Проте сьогодні цей процес ускладнений низкою бар’єрів, усунення яких можна вважати домашнім завданням держави для того, щоб спростити громадам цей процес. 

Про це під час панелі «Будівництво та відновлення житла (планування з урахуванням громадського інтересу)» форуму «На шляху до розробки Державної стратегії житлової політики» повідомила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії «Слуга Народу» Олена Шуляк.  

За словами Шуляк, сьогодні громади, навіть маючи розуміння, що комплексні плани – запорука розвитку, і бажання їх створювати, стикаються з об’єктивними перешкодами, що суттєво ускладнюють процес. Насамперед ідеться про:

1. Недоступність картографічної основи: громада змушена в ручному режимі шукати матеріали, домовлятися з різними установами, витрачати додаткові ресурси.
2. Відсутність доступу до вихідних даних: місцеві органи влади, державні підприємства або окремі установи часто не надають громадам вихідні чи статистичні дані, необхідні для створення містобудівної документації. У деяких випадках ці дані намагаються монетизувати, що суперечить логіці публічного управління. 
3. Недостатній рівень цифровізації: попри її значний прогрес, зокрема, у частині ЄДЕССБ та запуску містобудівного кадастру державного рівня, частина реєстрів і кадастрів досі не інтегровані між собою. 

«Іншими словами, домашнє завдання для уряду і держави загалом – забезпечити вільний і гарантований доступ громад до таких вихідних даних. Потрібно створити зручні інструменти, синхронізувавши реєстри, що дозволять громадам завантажувати й вносити дані до державних систем без зайвої бюрократії. Держава повинна підставити плече – без цього рухатися далі складно», – пояснила Шуляк.

На важливості впровадження КППР наголошують і асоціації місцевого самоврядування. Вони вказують: без комплексного плану громади не можуть презентувати узгоджене бачення свого розвитку. А отже – не можуть залучати інвесторів, партнерів чи донорську допомогу.

«Міжнародні партнери хочуть бачити план. Якщо його немає, немає й довіри. А без довіри немає й фінансування. Це проста формула», – передає позицію асоціацій Олена Шуляк.

Окрім того, зазначається, що створення одного комплексного плану є дешевшим і ефективнішим, ніж підготовка окремих видів містобудівної документації. За підрахунками, витрати скорочуються щонайменше на 30%, а час розробки – вдвічі.

Одна з поширених тез, яку озвучують деякі громади, – це начебто відсутність фахівців, здатних розробляти КППР. Утім, насправді ситуація протилежна: в Україні станом на кінець 2024 року працює понад 1,5 тисячі сертифікованих архітекторів і більше ніж 2 тисячі сертифікованих інженерів-землевпорядників. Навіть якщо у громаді немає штатного архітектора, координацію може здійснювати землевпорядник за підтримки районного або обласного архітектора.

Інший аргумент – це довготривалість і складність розробки. Але, як акцентують асоціації місцевого самоврядування, саме комплексний підхід дозволяє уникнути фрагментації, заощадити кошти й скоротити час.

Охоплення всієї території громади одним КППР також означає економію на перспективу: громада планує не лише населені пункти, а й всю територію, що дозволяє раціонально використовувати ресурси.

Що потрібно зробити для прискорення громадами створення КППР

На думку Шуляк та позиції профільних асоціацій, необхідно:

• забезпечити роботу Містобудівного кадастру на державному рівні, який спростить збір і доступ до даних;
• законодавчо врегулювати отримання вихідних даних, включно з відповідальністю за їх ненадання;
• дозволити громадам завантажувати та працювати з реєстрами і кадастрами у межах усієї своєї території;
• масово навчити представників громад, як ефективно організовувати підготовку КППР;
• підвищити кваліфікацію розробників – у роботі з ГІС, сучасною картографією, цифровими інструментами;
• залучити до цього університети, профільні школи та міжнародні донорські платформи.

Окремо Олена Шуляк зазначила, що державна політика не повинна ділити громади на спроможні й неспроможні у цьому контексті. Відмова від розробки КППР у «неспроможних» громадах лише консервує їхні проблеми та виклики. Водночас якісне планування – це крок до економічного зростання та підвищення потенціалу.