Примусове переміщення українських дітей до рф - це злочин геноциду: рішення ПАРЄ

Парламентська Асамблея Ради Європи визнала, що примусове переміщення українських дітей до рф – це частина злочину геноциду.

Відповідну резолюцію «Депортація та примусове переміщення українських дітей та інших цивільних осіб до російської федерації та на тимчасово окуповані території України: створення умов для їх безпечного повернення, припинення цих злочинів та покарання винних» ухвалила ПАРЄ.

«Це ще один практичний крок до відновлення справедливості. Ще один крок до нашої Перемоги», – розповіла заступниця голови фракції «Слуги Народу», член української делегації ВРУ у ПАРЄ Євгенія Кравчук.

За її словами, у документі задокументовані факти депортації та насильницького переміщення українських дітей підпадають під дію Конвенції про геноцид 1948 року, стаття 2 якої визначає, що насильницьке переміщення дітей з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу вважається злочином геноциду.

Окрім того, у резолюції передбачається, що ПАРЄ вітає рішення Міжнародного кримінального суду від 17 березня 2023 року про видачу ордерів на арешт президента рф путіна та уповноваженої з прав дитини Львової-Бєлової за воєнні злочини незаконної депортації та переміщення українського населення та закликає держав-учасниць Римського статуту вжити всіх можливих заходів для виконання своїх зобов’язань щодо цього рішення.

Також у документі зазначається, що ПАРЄ:

• підтримує необхідність ретельної фіксації, збору та оцінки доказів злочину геноциду, як це передбачено Римським статутом та Конвенцією про геноцид;
• закликає МКС розглянути питання про можливе притягнення до відповідальності за відповідний злочин геноциду винних, та закликає держав-учасниць розглянути можливість притягнення до відповідальності за всі злочини в своїх національних судах, де це можливо;
• закликає вжити негайних заходів для припинення незаконного примусового переміщення та депортації українського населення. Асамблея також підкреслює необхідність реєстрації та моніторингу окремих випадків як для того, щоб забезпечити механізми швидкого відшкодування, так і для збору доказів з метою притягнення винних до відповідальності.