Підтримка військових і ветеранів: як має працювати державна патронатна служба
- 18
Після завершення війни Україна стикнеться з одним із найскладніших викликів — поверненням до цивільного життя сотень тисяч військових. Йдеться не лише про соціальні виплати чи пільги, а про комплексний процес відновлення: лікування, психологічну підтримку, працевлаштування, відновлення соціальних зв’язків і нову роль у суспільстві. Без системного підходу цей шлях для багатьох може стати затяжним і травматичним.
Саме тому в Україні напрацьовується модель державної ветеранської патронатної служби — інструменту, який має забезпечити не формальний доступ до послуг, а реальний супровід людини після служби.
На цьому наголосив народний депутат від «Слуги Народу», заступник голови Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав Тарас Тарасенко під час першого засідання робочої групи з доопрацювання законопроєкту №9423 щодо державної ветеранської патронатної служби.
«Ключове питання не в тому, чи потрібна така служба, а в тому, якою вона має бути. Ми повинні відійти від фрагментарної допомоги та перейти до цілісної системи, в якій людина не губиться між різними інституціями, а отримує зрозумілий і послідовний маршрут підтримки», – зазначив народний депутат.
Законопроєкт, який Верховна Рада підтримала в першому читанні майже півтора року тому, зараз доопрацьовується з урахуванням змін у ветеранській політиці. За цей час в Україні почали формуватися нові інструменти підтримки — зокрема інститут фахівців із супроводу ветеранів, розвиток сервісів і цифрових рішень. Це означає, що майбутня модель має не дублювати існуючі механізми, а інтегрувати їх.
«Ми не можемо дозволити собі створити ще одну структуру, яка працюватиме паралельно. Завдання — зібрати всі наявні інструменти в єдину систему, яка буде зрозумілою для ветерана і реально допомагатиме, а не ускладнюватиме доступ до послуг», – пояснює Тарас Тарасенко.
В основі концепції — індивідуальний підхід. Передбачається, що кожен ветеран матиме патронатного помічника, який оцінює потреби, формує план адаптації та супроводжує людину у взаємодії з державними інституціями.
«Йдеться не про консультацію чи інформування. Це про відповідальність за результат. Людина має розуміти, що є конкретний фахівець, який допомагає їй пройти цей шлях — від лікування і реабілітації до працевлаштування і повноцінного повернення до життя», – акцентував народний депутат.
Модель передбачає поетапну адаптацію — від перших місяців після служби до повної інтеграції в цивільне життя. Водночас ключовим залишається питання масштабу системи, її цільової аудиторії та ролі держави і громадського сектору в її реалізації.
«Наше завдання — не написати ще один закон. Наше завдання — створити систему, яка працює для людей і разом із людьми», – резюмує Тарас Тарасенко.
