Павло Сушко про захист прав дітей з особливими освітніми потребами

Реформа деінституціалізації триває в Україні вже четвертий рік. Що стало причиною створення ТСК саме зараз?

Дійсно, вже четвертий рік Міністерство соціальної політики за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку впроваджує проєкт «Модернізація системи соціальної підтримки населення України». На нього Світовий банк  виділив позику обсягом 300 млн доларів. Також було виділено бюджетні субвенції на потреби дітей з ООП.

В результаті, чого ми досягли за чотири роки реформи?

• малі дитячі будинки не створено;
• будинки дитини не трансформовані у центри медичної реабілітації та паліативної допомоги;
• не розвинуті усиновлення, опіка;
• не створено достатньої кількості патронатних та прийомних сімей;
• відсутня підтримка таких сімей з боку держави;
• не вирішуються проблеми сімей, які знаходяться у складних життєвих обставинах;
• соціальні послуги та інклюзія розвиваються повільно.

Реформа була спрямована на покращення життя таких дітей. Якщо конкретніше, проєкт мав виконати три основних завдання:

– підвищити ефективність соціальної допомоги та системи соціальних послуг в Україні для малозабезпечених сімей;

 – забезпечити поступову деінституціалізацію послуг із догляду за дітьми;

 – зміцнити адміністрування надання як соціальної допомоги, так і соціальних послуг.

Що ж відбувається насправді?

Насправді, за наші з вами гроші замість реформування дитячих будинків, розвитку соціальних послуг та інклюзії під ударом опинилися спеціальні школи для дітей з тяжкими нозологіями, заклади спеціалізованої освіти (військові, мистецькі, спортивні та наукові ліцеї). І це робиться під виглядом реформи!

Навіщо? Виявилося, що для демонстрації результатів та звітування перед міжнародними партнерами про повернення дітей на виховання у родину простіше закрити спеціальні школи для дітей з ООП і повернути їх батькам. Адже для влаштування цих дітей у сім’ї не потрібно витрачати додаткові кошти. А потім звітувати про деінституціалізацію – бо ж на реформу дитячих будинків, будинків дитини та загальноосвітніх шкіл для дітей-сиріт, які й повинні бути основними об’єктами реформи, коштів вже немає.

Я спілкувався з представниками міжнародних організацій в Україні, доносив свою позицію. Сподіваюсь, що ми знайшли порозуміння саме в погляді на реформу, необхідності її провадження, і що спеціальні школи – це особливі заклади, які є у всьому світі. Їхнє закриття неприпустиме тільки з огляду на проживання там дітей.

Треба досконало впровадити інклюзивну освіту, задовольнити потреби дитини за місцем проживання, подивитися, як це працює, чи всі діти можуть адаптуватися до неї. А не ставити дитину та її батьків перед фактом закриття спеціальної школи за відсутності належних освітніх послуг за місцем проживання.

Але «реформаторів» це не обходить. Головне, що дитина не в закладі, і «мету» реформи досягнуто. Саме з таким підходом до деінституціалізації я не можу погодитися.

Чи знають про це представники державних органів, міжнародних організацій, благодійних фондів?

Міжнародні партнери висловлюють стурбованість запропонованими змінами до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей, сприймаючи їх як припинення реформи.

Тому я постійно пояснюю своє ставлення до реформи закладів інституційного догляду, даю інтерв’ю, виступаю з доповідями. Підкреслюю, що реформа необхідна, і запропоновані з мого боку зміни жодним чином не гальмують її, а лише дозволяють виважено і послідовно, з урахуванням інтересів кожної дитини, провести реформу.

Що стосується державних органів – є два звіти Рахункової палати. Це звіти про результати фінансового аудиту проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України», що підтримується позикою Міжнародного банку реконструкції та розвитку 2019 та 2020 років. Вони знаходяться у відкритому доступі.

Читаєш ці звіти – і все стає на свої місця. Це фактично заяви про злочини з конкретними прізвищами. І не потрібно більше шукати винних у провалі реформи деінституціалізації. Там є всі відповіді!

Тоді я зрозумів, що настав час розібратися: нам потрібна видимість реформи та освоєння грошей чи все ж таки проводити реформу так, як вона відбувалася в цивілізованому світі?

Що саме має встановити ТСК?

У нас є декілька конкретних завдань:

• дослідити відповідність проведених в межах реформи дій Плану реалізації І етапу Національної стратегії, з’ясувати наслідки цих дій;
• дослідити ефективність діяльності Міністерства соціальної політики як відповідального за реформу органу;
• вивчити стан дотримання законодавства під час проведення заходів щодо деінституціалізації;
• знайти причини порушення прав дітей та їхніх батьків при реформуванні системи закладів інституційного догляду та виховання, про які вже відомо, і реагувати на повідомлення, якщо вони будуть отримані під час роботи ТСК;
• перевірити дотримання державних гарантій прав дитини та батьків дітей з ООП на освіту та вибір навчального закладу.

Наголошую: я – за сімейні форми виховання, за – створення малих групових будинків, розвиток патронату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Але я проти бездумного злочинного руйнування системи спеціальної та спеціалізованої освіти.

Чи достатньо буде розслідування ТСК для вирішення проблеми? Можливо, потрібні зміни до законодавства?

Наскільки результатів роботи Комісії буде достатньо – покаже час. Втім, окрім роботи ТСК ми готуємо відповідний законопроект, спрямований на захист прав та інтересів дітей з особливими освітніми потребами.