Павло Сушко про вирішення проблем в кіноіндустрії, інклюзивні фільми та курс на глобальний кіноринок

Розкажіть, будь ласка, в якому стані був український кінематограф ще два роки тому?

Я з власного досвіду знаю, як все відбувалося. Після навчання на режисурі у Київському національному університеті культури і мистецтв пройшов всі етапи кіновиробництва аж до продюсера касових фільмів. А перед походом у політику був продюсером «DZIDZIO Контрабас». Це перший в нашій історії фільм, що окупив себе в прокаті.

Я завжди мріяв про успішне українське кіно. І вже знімаючи його, зсередини знав про усі проблеми й потреби у цій сфері.

Які питання були на поверхні? Насамперед, раніше у нас було відсутнє дієве нормативне підґрунтя. Одна з причин цьому – у Верховній Раді не було профільного підкомітету з питань кінематографу та реклами. Коли я став народним депутатом, то вперше в історії українського парламентаризму ініціював створення такого органу і очолив його. Це дало змогу продемонструвати, що розвиток кіноіндустрії стає пріоритетом у роботі однієї з гілок влади – законодавчої – яка, по суті, й встановлює правила гри.

Всі інші проблеми, що були в індустрії, були похідними.

Щоб зрозуміти, в якому стані був кінематограф, згадаймо такий факт: всесвітньо відомий серіал «Чорнобиль» від HBO в Україні знімали тільки частково.

Така інформація шокувала всіх. Виникало логічне запитання: навіщо було авторам фільму «вигадувати велосипед» і підлаштовуватись під локації в іншій державі, якщо є Чорнобильська зона? Невже кіновиробникові було дешевше відзняти фільм у Литві, аніж у місці, де реально розгортались описані події?

Усе через відсутність  cash rebates – системи повернення державою частини коштів за зйомки фільму. Такий механізм існує в більшості країн Європи і світу. Оскільки кіноіндустрія – бізнес, то автори фільму обрали цей шлях.

Що парламент встиг зробити за два роки, щоб українська кіноіндустрія стала конкурентоздатна на світовій арені?

Вже в перший рік роботи нашого підкомітету ми ухвалили закон про cash rebates. Він передбачає відшкодування витрат у розмірі 25 % іноземним кіновиробникам за зйомки в Україні. Плюс ще 5 % пільг –  якщо контент створено з використанням української айдентики.

І результати не змусили на себе чекати. Минулого літа у Києві знімали комедійний французький бойовик «Останній найманець» з Жаном-Клодом Ван Дамом у головній ролі.

Ми доповнили Закон «Про кінематографію» статтями щодо кінокомісій. Це міські організації, що займаються промоцією та пристосуванням міста для кіно- й телезйомок.

Також звільнили від ПДВ українських виробників відеоконтенту на експорт. Йдеться про надавачів послуг виробництва і постпродакшену для іноземних держав.

Україна приєдналася до Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів (Eurimages).

Щорічний бюджет Eurimages складає 26 млн євро. З них 20-22 млн євро спрямовані саме на підтримку виробництва копродукційних проєктів. І українські кіновиробники почали подаватися на підтримку Eurimages. Три українські фільми вже отримали 540 тис. євро.

За сприяння нашого підкомітету Україна та Канада ратифікували Угоду про спільне виробництво аудіовізуальних творів. Тепер українські продюсери можуть отримати кошти від асоціації Telefilm Canada, претендувати на податковий кредит і знижки від канадського дистрибутора.

Після вдосконалення законодавства ми чекаємо на великі знімальні групи з усього світу.

У парламенті ви опікуєтесь і темою інклюзії. Що змінилося за два роки в законодавстві, аби люди з вадами слуху та зору могли вільно споживати фільми?

Інклюзивне кіно в Україні – одна з моїх соціальних місій в парламенті. Адже інклюзія в нашій державі не має обмежуватися встановленням пандусів.

Сьогодні людина з порушенням зору не може вільно піти в кіно, це правда. Для цього майже ніде немає необхідних умов.

Щоб вони з’явилися, за моєї ініціативи парламент законодавчо заклав стимули для кіновиробників. Профільний закон про підтримку кіно та креативних індустрій передбачає знижену ставку ПДВ 7% для операцій із показу фільмів, адаптованих для людей з порушеннями зору та слуху.

А ще тимчасово, з 1 січня 2023 року до 1 січня 2025 року, будуть звільненні від ПДВ демонстрація й розповсюдження національних та іноземних фільмів, дубльованих державною мовою на території України – за умови їхньої інклюзивності.

Кінотеатри забезпечать технічні можливості для трансляції фільму у доступних форматах. Багато кінотеатрів вже розпочали цей процес.

Над якими змінами для кіноіндустрії продовжує працювати ваш підкомітет?

У нас великі плани: чіткі й прозорі правила, менше бюрократії та курс на глобальний кіноринок.

Понад рік працювали над розробкою законопроєкту, що має продовжити динамічний розвиток кіноіндустрії. Після громадського обговорення вже восени плануємо його зареєструвати.

Розробкою документа займалися в складі робочої групі у моєму підкомітеті представники Держкіно, МКІП, професійні об’єднання та громадські організації галузі кіновиробництва.

Законопроєкт передбачає створення чітких і прозорих правил проведення конкурсного добору фільмів, що претендують на держпідтримку.

Для стимуляції більшої залученості інвестицій у кіновиробництво з боку приватного сектору, хочемо запровадити новий вид державної підтримки для фільмів з комерційним потенціалом на поворотній основі. Ця підтримка – не більше 50 % від вартості виробництва – не залежатиме від графіку проведення конкурсів Держкіно.

Також законопроєкт передбачає запровадження так званого бонусу за успішні результати від кінотеатрального прокату, що отримує виробник фільму – національний rebate. Він має складати 25 % від загальної суми кінотеатральних зборів. Це за умови, якщо їхній обсяг становив передбачену законом суму за перші три місяці з дати прем’єри. Також обов’язковою умовою є реінвестування виробником цих коштів у нові кінопроєкти.

Окрім того, законопроєкт має узгодити низку моментів щодо rebate закордонним кінематографістам, аби можна було залучати не лише європейських інвесторів, а й компанії з усього світу.

Також кіновиробники повинні мати можливість офіційно залучати до зйомок військову техніку та сплачувати за це кошти у спецфонди відомств. Це необхідно, для прикладу, для зйомок фільмів патріотичного спрямування. Над відповідними змінами у законодавстві також працюємо.

Нещодавно ви заявляли про запровадження кіноуроків у школах. Чи плануються законодавчі зміни з цього питання?

Ми приділяємо йому увагу у згаданому законопроєкті – саме навчанню майбутніх фахівців кіногалузі в вищих навчальних закладах. Наразі розробляється навчальна програма для кінематографістів у ЗВО, адаптована до сучасного стану й потреб світової індустрії.

Також триває відповідна розробка для дитсадків та шкіл. Важливо, щоб діти мали змогу навчатися мистецтву кіно. Це сприятиме вихованню художньо-естетичного смаку, культурного розвитку.