Особливим регіонам потрібні інші практики. Що заважає ефективному управлінню у прифронтових і деокупованих громадах

Якісне врядування на прифронтових і деокупованих територіях потребує окремих підходів, а не штампування звичних практик. Однак для цього бракує реальних практичних рішень, координації на всіх рівнях влади, а також місцевої статистики, без якої неможливі будь-які ефективні рішення на місцевому рівні у відновленні постраждалих територій.

Про це на конференції «(Де)окуповані та прифронтові громади на шляху до відновлення: інституційні рішення» повідомила Голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії «Слуга Народу» Олена Шуляк.

Вона наголосила, що наразі для прифронтових і деокупованих громад бракує саме практичних рішень врядування, оскільки воно може суттєво відрізнятися від аналогічних процесів на територіях, де не велося активних бойових дій. Йдеться про сучасні інструменти управління та вміння ними користуватись. 

«На рівні законодавства зроблено вже досить багато, але потрібні саме практичні рішення. До прикладу: уряд виділив 2 млрд грн на будівництво укриттів на таких територіях, але на практиці їх досі не вдалося побудувати скрізь, де вони потрібні», – пояснила нардепка.

Пошук оптимальних інтитуційних рішень щодо врядування на таких територіях ускладнює і той факт, що наразі немає релевантного міжнародного досвіду, на який можна було б спиратися і адаптувати під українські реалії. Оскільки ніхто, підкреслила Шуляк, у сучасних реаліях не мав потреби вирішувати такі проблеми у такому обсязі.

Водночас на якість врядування на прифронтових і деокупованих територіях суттєво впливає і дефіцит інституційної підтримки, відтак є потреба у зміцненні кадрового потенціалу. Наразі для таких територій призупинена дія Закону про службу в органах місцевого самоврядування, відтак ОМС працюють як держслужбовці. Одним з варіантів для них може бути можливість Кабміну визначати для прифронтових територій особливі коефіцієнти, наприклад, 2-3.

За словами Шуляк, досить важливим фактором, який впливає на якість врядування на таких територіях, залишається готовність бізнесу там працювати. Бізнес, вважає нардепка, повинен отримувати певні преференції за готовність це робити, зокрема, і податкові. 

«В нас є законодавча рамка, де все це прописано: законопроєкт про основні засади відновлення. Там запропоновані чіткі правила і щодо бізнесу, і щодо особливостей врядування. Все це – частина відновлення і важливо мати фідбек щодо цього», – пояснила Шуляк.

Ще однією, на її думку, проблемою, яка заважає створенню системи ефективного врядування на таких територіях, є брак якісної місцевої статистики, без якої неможливі жодні якісні управлінські рішення для таких територій. Водночас критичною наразі є відсутність чіткої базової координації між міністерствами, ВА, громадами, донорами щодо проєктів на цих територіях. Вона навела приклад: благодійний фонд запропонував профінансувати будівництво медичної лабораторії на такій території. Але через відсутність координації і чіткого розуміння, до кого з цим потрібно звертатись, ця ідея так і залишилася на папері.

«Міністерства відправляли фонд одне на одного і на місцеву владу, а місцева влада знову на міністерства і так по колу. Ми часто називаємо це «дефіцитом ресурсів». Але насправді – це дефіцит управлінської спроможності. Можна створити 150 євроінтеграційних офісів, але це не спрацює, якщо немає координації», – наголосила Олена Шуляк.  

Вона переконана, що ключовою проблемою деокупованих і прифронтових громад залишається не лише зруйнована інфраструктура, а і питання організації управлінських процесів у громадах. Врядування на цих територіях потребує особливих підходів. Але вони у свою чергу мають базуватися на реальній інформації: держава часто не має повного уявлення, що насправді відбувається в цих регіонах.

Як приклад вона навела експериментальний проєкт уряду щодо відбудови 6-ти деокупованих населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії рф. Йшлося про села Посад-Покровське на Херсонщині, Ягідне на Чернігівщині, Бородянка і Мощун у Київській області, Тростянець на Сумщині, Циркуни на Харківщині. Проєкт, наголосила Шуляк, було розпочато ще у 2023 році, але наразі немає повного розуміння, що вдалося, а що ні. І якщо не вдалося, то чому саме.

«Ми і досі не розуміємо, чи став цей експеримент успішним. Потрібно дослідити, що не вийшло і чому. У нас немає реальних цифр, на основі яких ми могли б зробити висновки, що було зроблено правильно, а що ні. А такі висновки необхідні, щоб не потягнути невдалі рішення на наступні проєкти з відбудови», – резюмувала Олена Шуляк.