Олексій Устенко про топ-7 кроків для «економічного стрибка» України

Пандемія, зростання національного економічного прагматизму і демонстрація власних економічних інтересів у зовнішній політиці – це наша нова реальність.

Великі гравці періодично ігнорують або адаптують під себе попередні домовленості й угоди. Чого лише варті постійні зміни «правил гри» у Світовій організації торгівлі (СОТ). Запроваджують експортні мита, які колись були табу. Використовують додаткові квоти. Надають додаткові переваги для внутрішніх виробників у політиці держзакупівель. Періодично змінюють обсяги квот і починають нові антидемпінгові розслідування.

Глобальна боротьба за працівників стає все жорсткішою. Персонал зі слабких економік «перетікає» у сильніші. Українці фактично стають жертвами агресивної рекламної міграційної політики.

Ситуація в світі настільки динамічна, що Україна більше не має часу «для розкачки». Наша реакція повинна бути блискавичною і прагматичною.

Економіка – це не лише питання заробітку. Це – питання внутрішньої безпеки, а отже, і виживання держави. Влада має постійно коригувати свої дії та звірятися з чек-листом прагматичних економічних інтересів.

Що потрібно зробити для розвитку економіки України в найкоротші терміни?

Розширення інвестиційного «меню». Аграрний сектор і харчова переробка, енергетика та видобувна галузь – це традиційні сфери, які Україна може запропонувати інвесторам. Але у сучасному світі цього вже не достатньо.

Колосальний потенціал мають IT-бізнес, туризм та логістика. Вони повинні стати новою «фішкою» нашої економіки. Адже це розширить можливості для «заробітку». Об’єднані Арабські Емірати і Катар, де нещодавно побував глава держави, не тільки зацікавлені в таких інвестиціях, а й вже роблять перші кроки.

Нові торговельні зв’язки. Це запорука успіху наших експортерів, а значить, і зростання всієї економіки. Нещодавно Президент Володимир Зеленський відвідав Туреччину і домовився про якнайшвидше підписання Угоди про зону вільної торгівлі. Вона має допомогти зробити серйозний прорив у цьому напрямку.

Амністія капіталу. Це найважливіший фактор, що сприятиме і поверненню довіри, і максимальному використанню внутрішніх фінансових ресурсів.

Деолігархізація. Олігархи блокують реформи. Прогрес для них – це зменшення їхніх потенційних заробітків. А коли торкаються їхніх кишень, вони запускають масштабний механізм блокування. Зокрема, з допомогою контрольованих політичних сил.

Захист прав власності та судова реформа. Без цьогозаходитимуть або найбільш ризиковані інвестори, або ті, хто звик «працювати в каламутній воді». І це підтверджує багаторічна практика. Ми маємо це змінити.

Додаткова держпідтримка українських виробників. Можемо реалізувати це у державних закупівлях, надаючи відповідну тимчасову цінову перевагу.

Дороги. Виробити можна багато чого. Але якщо з одного кінця країни в іншу ви не зможете швидко і безпечно транспортувати товари, матимете величезні збитки. Як наслідок, ваш проєкт провалиться. Тому продовження ініціативи Президента «Велике будівництво» – це універсальна обов’язкова умова для розвитку як економіки країни, так і окремих регіонів.