Олександр Корнієнко про реформу державної служби

Початок інтерв’ю читайте за посиланнями: про економічне зростання, про реформу децентралізації.

Реформа державної служби – одна з найважливіших. Що буде зроблено з цього напрямку у 2021 році?

Це справді важливо, але реформа держслужби – це лише частина загального стратегічного підходу. В цілому ми хочемо змінити відносини держави і людини, які були викривлені ще з радянських часів, а за часи незалежності перетворилися взагалі на абсурдні.

Ви маєте на увазі віддаленість держави від людини?

Саме так. Для українця держава завжди була чужинцем, причому – чужинцем небезпечним. В цьому є частка історичної спадщини, адже ми дуже довго перебували у складі чи під владою інших держав.

Але радянська система та й пострадянська, що склалася за роки незалежності, довершила ці відносини. В уявленні українця держава – це те, чого треба боятися. Це те, що може покарати, пограбувати, принизити. Це те, чого людині варто уникати у будь-який спосіб. А якщо уникнути неможливо – краще відкупитися.

Наше завдання – повністю зламати такі викривлені відносини. Держава має бути своєю – для кожного українця. З держави-карателя і злодія вона має перетворитися на державу-партнера. Перетворитися на інститут, який допомагає людині розкрити свої здібності, реалізувати свої мрії та жити щасливо.

Якщо держава – це помічник і партнер, який сприяє твоєму особистому розвитку і добробуту, вона вже для тебе не чужинець. Більше того, ти дбатимеш про те, щоб вона також розвивалася і розквітала. Бо від її спроможності залежить твоє майбутнє і майбутнє твоїх дітей.

Як це пов’язано із реформою державної служби?

Безпосередньо. Адже сьогодні державу не критикує лише ледачий. Образ державного службовця сформувався вкрай негативний: бездарі, бездушні, злодії, корупціонери. Але це зовсім не так.

На державній службі абсолютна більшість – чесні та професійні люди, які готові служити країні і служать в міру власних повноважень і підготовки. Може, скажу не зовсім популярну річ, але проблема держслужби – не погані люди, а погані процеси. У тому числі процеси добору і просування людей по службі.

За пару десятиліть у нас сформувався образ людини, яка повинна працювати в державному секторі. Це людина високоосвічена і проста в спілкуванні. Дуже професійна, але готова працювати за копійки – при цьому не бере хабарів, живе скромно, а якихось привілеїв на кшталт «відомчих лікарень» у неї немає.

При цьому кількість чиновників та їхня зарплатня повинні постійно і набагато скорочуватися, натомість вони мають виконувати все більше роботи, бо все більше життєвих питань потребують уваги держави.

Не дуже реалістичний образ…

Я про це й кажу! Ми всі разом – політики, медіа, суспільство – намалювали портрет людини чи групи людей, яких не існує і ніколи не існуватиме. У нашому ставленні до державних службовців останні 15 років – напевне, починаючи з Помаранчевої революції – переважав моральний критерій. Професіоналізм відходив на другий план, потім на третій.

В результаті маємо, що маємо: стара система державної служби поступово руйнувалася, а нову, на нових засадах, ніхто не будував. Врешті-решт, ми прийшли і до кадрового голоду, і до браку компетентності у кандидатів на посади державної служби.

А головне – до того, що люди перестали з надією звертатися до державних органів по допомогу і підтримку. А якщо і звертаються, то не отримують бажаного.

Який вихід із цієї ситуації?

Відразу скажу: вихід не буде швидким. Потрібна перебудова системи, інститутів, правил, процедур – задля того, щоб вийти на новий рівень державної служби.

Найперше, треба оптимізувати процеси і відповідно вибудувати систему розстановки, підготовки та перепідготовки кадрів. Будь-яка державна послуга складається з трьох компонентів: інформування людей, спілкування з людьми (на мові програмістів – це клієнтський сервіс, front-end) та самого процесу надання послуги, як вона здійснюється (back-end).

Перше завдання – правильно описати процеси і ухвалити відповідне рішення. Наприклад, інформування можна віддати на аутсорсинг, існує безліч і приватних компаній, і громадських організацій, які охоче будуть цим займатися по договорах із державними органами. Тим більше, що позитивні приклади вже є – скажімо, послуги з отримання паспортів.

Щось можна й потрібно цифровізувати і дерегулювати. Тут ми, як кажуть, «вбиваємо двох зайців». Навіть трьох: спрощуємо процеси отримання послуги для людини, виключаємо подекуди людський фактор та знижуємо ризик корупції.

І коли ми починаємо цей процес – а ми вже почали рухатися в цьому напрямку завдяки зусиллям Мінцифри – то відразу стає зрозумілим, як підходити до реформування державної служби.

За якими критеріями мають відбиратися люди на держслужбу?

Серед службовців теж можливі три категорії.

Перші – ті, хто може виконувати прості функції. Вони не потребують професійної підготовки та досвіду, бо за належної цифровізації процесів у них буде мало ризиків помилитися і мало шансів вчинити якесь корупційне діяння.

Для них головне – здатність розібратися в клієнтському інтерфейсі, який має бути вибудований, та мати комунікаційні навички, вміння чути і розуміти людей. Разом із тим, вони на цій службі можуть набути досвіду, що дозволить їм – за умови проходження належної підготовки, навчання, перенавчання – перейти на другий рівень держслужби.

На другому рівні головними критеріями є вже не лише здатність слухати людей і розбиратися у правилах взаємодії, а ще й професіоналізм та управлінський досвід. Якраз це і має бути головним критерієм при доборі кадрів вказаної групи на службу.

А на третьому рівні – який зараз відповідає категоріям держслужбовців «А» і «Б» – до цього додається персональна ціннісна модель. Тобто, якщо професіонал з навичками комунікації захоче обіймати вищу посаду, він повинен мати ще ті цінності, які необхідні для державної служби. Це не лише порядність, чесність, стійкість до спокус. Це і готовність служити загальному, спільному благу.

Не занадто ідеалістично, як для країни з великим корупційним досвідом?

Це не якісь високопарні фрази, а конкретна прагматична установка. Не кожен може покласти життя на служіння державі. Саме тому далеко не всі працюють у державних органах. Хтось розвиває власний бізнес, хтось – працює за наймом.

Але якщо людина вирішила служити державі – в неї має бути і кодекс честі, і цінності, згідно з якими вона приймає рішення. Вона повинна думати про людину і про державу в першу чергу. І, дійсно, не думати про особисте збагачення чи добробут. Про це має подбати держава – рівнем заробітної плати та соціальних гарантій.

Професійні якості легко виміряти, а як визначити цінності людини?

Наука розробила досить ефективні механізми, згідно з якими можна зрозуміти ціннісну модель людини. А значить – зрозуміти і те, чи підходить вона для служіння державі на посадах вищої категорії.

Ми зацікавлені в тому, щоб державні службовці проходили ці три рівні, аби потрапити на вищі посади. За 10-15 років роботи людину можна побачити і зробити висновки.

Це своєрідна меритократія, і такий шлях застосовується в багатьох країнах. Зокрема, в Китаї це головний принцип просування по сходах державної ієрархії. Лише так ми зможемо відновити зруйновану систему і отримати вмотивованих, чесних і професійних людей на вищих щаблях влади.

Люди, які прийшли з бізнесу на держслужбу на декілька років і потім повернулися знову в бізнес – така практика може бути доброю у певних ситуаціях, але ефективну державну машину на цьому принципі не побудуєш.

Якою є кінцева мета реформи держслужби?

Така сама, як у всіх інших реформ. Тут ми повертаємося до початку, до суті програми Президента Зеленського і суті нашої роботи. Країна мрій – тобто країна, де власні мрії може здійснити кожен.

Саме для цього ми прибираємо бар‘єри, саме для цього ми відкриваємо ринки, залучаємо інвестиції, розвиваємо власну промисловість, створюємо робочі місця, робимо громади спроможними, а державу – партнером для людини у досягненні власних цілей.

Якщо говорити про реформу державної служби, то кінцева її мета – перемога над бюрократією. Над усім, що в державній системі на сьогодні бездушне, байдуже до людини і її потреб.

Це цілком прагматичне завдання. Правильні процеси плюс люди, які мають чітку перспективу, мають розуміння, які якості виховувати в собі і якими цінностями керуватися – це все, що необхідно, аби держава стала живою, адаптивною, орієнтованою на потреби людей. А відтак – сильною.