Олександр Корнієнко про країну мрій, співробітництво з МВФ та економічне зростання

Розпочався 2021 рік. Що зміниться у діяльності партії «Слуга Народу» і взагалі команди Президента Зеленського?

Ми повертаємося до того, з чим йшли на президентські та парламентські вибори і що планували робити з самого початку. Повертаємося до реалізації програми Президента – системно і послідовно.

Наше завдання полягає в тому, щоб Володимир Зеленський став першим очільником держави, який виконав свою передвиборчу програму. І нарешті зламав погану традицію української політики: обіцяти виборцям, а після отримання посади забувати про обіцяне.

Коли ми йшли в політику, говорили, що будемо іншими. І ми дійсно інші. Дотримуватися слова, даного виборцям, – це нова якість політики в Україні. Небачена всі 30 років незалежності.

Програма Зеленського починалася словами «Я розповім вам про Україну своєї мрії». Не занадто пафосно?

Так, це здається якимось утопічним, високопарним слоганом. Але в цьому є глибокий сенс, що стосується буквально кожного в Україні.

Країна мрій – це країна, де мрії про гідне життя можуть реально здійснитися. Країна, в якій кожен має можливість побудувати власний добробут і бути щасливим. Саме тут, не виїжджаючи на заробітки до Польщі чи Іспанії. Незалежно від соціального статусу, регіону, в якому живе, та кількості грошей у гаманці.

Саме віра в можливість побудувати таку країну забезпечила підтримку 73% українців Президента на виборах. І ми не маємо права її зрадити.

І як саме ви будуватимете країну мрій в українських реаліях?

Щоб побудувати таку країну, перш за все потрібно усунути ті бар’єри і перешкоди, які корумпована система управління створювала десятиліттями. Прибрати те, що заважає людині реалізувати себе.

Список дуже довгий: монополія, олігархія, бюрократія, тіньова економіка і тіньові ринки, політиканство та спекуляції навколо тем мови, віри, культури. Все це заважає нашим людям будувати власний добробут і власне щастя.

Тому наш задум і полягав у тому, щоб спочатку прибрати більшість із цих бар‘єрів. Зняти недоторканність з депутатів, забезпечивши рівність перед законом. Надати антикорупційним органам можливість боротися із корупцією. Посилити прозорість державних закупівель. Зробити легальними і прозорими тіньові ринки, з яких мали зиск лише «особливі люди» – йдеться про бурштин, гральний бізнес, металобрухт, спирт.

У цьому полягав сенс нашого «турборежиму». В перші пів року каденції ми зробили не все, але зробили багато. Після такої первинної «розчистки» планували системні, засадничі перетворення, які б дозволили змінити державну систему. Але в умовах 2020 року ми змушені були переключитися на низку нагальних та невідкладних справ.

Маєте на увазі коронавірус?

Так, у нас була вимушена «ковідопауза». 2020 рік змусив вносити корективи і в економіку, і в політику, і в повсякденне життя. Не лише в Україні, а в усьому світі.

Пандемія коронавірусу призвела до фактичної зупинки світової економіки, від якої безпосередньо залежить економіка України. До цього ще додався внутрішньоукраїнський порядок денний – місцеві вибори, які ми не відклали, чітко дотримуючись Конституції і закону.

Але натомість отримали надмірну політизацію будь-яких питань, відродження мови ненависті, розбрату і розколу в соціальних мережах, посилення політичного протистояння. Через усі ці фактори ми повинні були коригувати політику і відкладати деякі системні реформи до кращих часів.

Ми змушені були, разом з усім світом, переключитися на протистояння раптовим, безпрецедентним і непередбаченим викликам. Ухвалювали закони про допомогу та підтримку бізнесу і незахищених верств населення. Спільними зусиллями відновлювали спроможність нашої системи охорони здоров‘я протистояти глобальній пандемії – адже нам бракувало всього: масок, апаратів штучної вентиляції легень, кисню, медичного персоналу.

Ми зробили все, щоб відвернути від людей і підприємств удар, що нанесла пандемія економіці. Підвищили мінімальну зарплату, пенсії, передбачили компенсаційні виплати і допомогу малому і мікробізнесу, запустили програму дешевих кредитів для малих підприємств.

Це були оперативні та швидкі антикризові заходи. Але ж не системні перетворення – їх ми якраз змушені були відкласти в умовах складної глобальної ситуації.

Тепер ви повертаєтесь до системних перетворень?

Так, тепер повертаємось до свого задуму, до виконання президентської програми. Ми не відмовилися від жодного рядочку в цій програмі. Дещо вже виконано, але роботи ще багато. І ми будемо йти по цій програмі до повного виконання.

Більше того, кожне затверджене положення перетвориться на комплексну програму, в межах якої будуть реалізовані окремі проєкти з чітко поставленими цілями, показниками її досягнення і персональною відповідальністю членів команди.

Над втіленням цих програм у життя будемо працювати разом: Офіс Президента, уряд, фракція «Слуги Народу» у Верховній Раді. Це – стратегічний підхід до системних перетворень у країні.

Народовладдя, рівність перед законом, безпека людини, податкова амністія, прості та зрозумілі податки, перемога над корупцією, підвищення статусу професій лікаря та вчителя, капітальний ремонт інфраструктури. Ці та інші напрями, які визначені в президентській програмі – це не просто гасла. Вони будуть перетворені на чіткий стратегічний план заходів, який буде здійснюватися. А його перебіг – моніторитися в режимі реального часу. Щоб громадяни могли бачити, як виконуються обіцянки, за які вони голосували на виборах.

Але ж давайте визнаємо: проблеми нікуди не пішли. Коронавірус досі є загрозою, економічна криза триває. Як поєднати стратегічний підхід до розвитку із вирішенням тактичних завдань?

Якщо говорити про протистояння пандемії, то треба визнати: держава в березні минулого року і в січні поточного – дві різні речі. Для нас пандемія вже не є несподіванкою. Ми досягли прогресу у всіх питаннях, пов‘язаних із протиепідемічними заходами і готовністю медичної системи.

Ми забезпечені засобами індивідуального захисту. Відпрацювали систему карантинних обмежень. Досягли домовленості щодо закупівлі вакцини, і вже з лютого готові починати вакцинацію. Коронавірус залишається загрозою, але він не стане гальмом розвитку країни.

А як щодо економіки?

Що стосується економіки: 2021 рік ми маємо використати по максимуму, щоб закласти основи економічного зростання. Цей рік ще буде складним для економіки України і для держави в цілому – адже на нього, як і на два попередні роки, припадає пік виплат за боргами. На це піде приблизно кожна третя гривня бюджету.

Загальний обсяг виплат – 10,9 млрд доларів, у тому числі у вересні маємо сплатити 3 млрд. Але в наступному році таких великих виплат не передбачається – вони будуть суттєво нижчими.

Це означає, що в 2021 році для України є вкрай важливим співробітництво з МВФ?

Перед нами на цей рік – два важливих завдання. І перше з них – дійсно продовження співробітництва із МВФ. Потрібно виконати всі «структурні маяки», успішно завершити перемовини і отримати транші за програмою співробітництва.

Чи не суперечать такі «структурні маяки» інтересам українців?

«Структурні маяки» МВФ – це не якийсь відірваний від життя «космос». Це законопроєкти, які необхідні для розвитку державних інститутів, верховенства права.

В них немає нічого, що якимось чином шкодило би Україні. Навпаки: це допоможе нам забезпечити нормальну правову і фінансову атмосферу для розвитку країни.

Наприклад, закони про Вищу раду правосуддя, про банки і банківську діяльність, про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, необхідно врегулювати відновлення відповідальності за недостовірне декларування і проблему Конституційного Суду.

На часі також питання судової реформи та збереження працездатності антикорупційної інфраструктури. МВФ не вимагає від нас нічого, що не можна було б виконати. Нічого, що створить для України зайві проблеми і складнощі.

МВФ – перше завдання. Яке друге?

Друге наше завдання – закласти фундамент економічного зростання у 2022 році. У 2019-2020 роках ми вже ухвалили закони, які стимулюють розвиток економіки і відкриття нових ринків – землі, спирту, бурштину, грального бізнесу. Вони почнуть працювати в цьому році. Крім того, ми суттєво просунулися у розвитку інфраструктури – завдяки програмі Президента Зеленського «Велике будівництво».

Роботу зі створення економічних стимулів маємо продовжити цього року: це і законодавство про підтримку значних інвестицій (так звані «інвестиційні няні»), і закон про локалізацію, і законодавство про державну промислову політику, і унормування ринку праці на нових засадах – відповідно до вимог часу і економічної ситуації. Це, зрештою, податкова амністія, яка покликана залучити в економіку кошти, що зараз лежать у сейфах і «під матрацами», дати людям можливість почати працювати в бізнесі «з чистого аркуша» і з цього моменту сумлінно сплачувати податки.

Це і справжня революція в інституті реєстрації місця проживання, яку запланувало Мінцифри і яку, я впевнений, підтримає парламент. Можливість змінити місце реєстрації електронним способом – це цвях у труну прописки, радянського «кріпосного права». Цей крок сприятиме мобільності трудових ресурсів і чіткішому розподілу ресурсів державних. Адже достеменно знатимемо, скільки реально і де саме в країні живе людей, які потребують державних послуг і державної допомоги.

Маємо ухвалити цей комплекс законопроєктів на двох найближчих сесіях парламенту, щоб вони також змогли запрацювати наступного року у повному обсязі. Таким чином, наступного року зможемо забезпечити синергію всіх цих факторів: зниження боргового навантаження, відкриття нових ринків, стимулювання інвестицій, інфраструктурного розвитку та інноваційної промислової політики держави.

Все ж таки є багато питань до стратегічного курсу президентської команди і партії «Слуга Народу» зокрема. Яку зрештою економіку ми будуємо?

Суть нашої економічної політики в цілому доволі проста і зрозуміла. Ми будуємо нову українську економіку на принципах відкритості, справедливості та сучасності.

Відкрита економіка – це коли ринки відкриті та прозорі, коли немає «тіньових ринків», які приносять користь лише обмеженій кількості «особливих людей», коли регулювання достатнє, щоб ці ринки могли працювати. Проте держава може робити певні інтервенції, як ми побачили на прикладі тарифів, коли ринок погано спрацьовує, то держава може втручатися».

Другий принцип – справедлива економіка. Якщо ти чесно працюєш, тоді до тебе нема питань. Якщо ні – питання будуть. І це стосуватиметься всіх масштабів. Тобто якщо це великий бізнес – держава бореться з монополізмом і політичною корупцією. Якщо середній – боротьба з виведенням бізнесу з тіні, з офшоризацією. Якщо дрібний бізнес – йде боротьба з ухилянням від сплати податків.

Третій принцип – це сучасна економіка. Ми маємо сконцентруватися на тих галузях, які в сучасному світі дають додаткову вартість і дозволяють захоплювати нові ринки. Яскравий приклад – діджиталізація. В цій сфері ми за два роки вийшли на лідерські позиції в плані застосування інформаційних технологій для державних послуг, а із запуском особливого режиму для IT – «ДіяСіті» – маємо стати країною з найдинамічнішим розвитком цифрової галузі.

Для таких великих завдань потрібна політична воля – і не лише «слуг народу»…

Важливим фактором тут є завершення виборчого циклу. Великих загальнонаціональних виборів цього року не буде, цикл завершився, наступний – 2024 року. В нас є унікальна можливість досягти результатів у питаннях стратегічного розвитку країни – без надмірної політизації, без гасел та політичної ворожнечі.

Саме тому я закликав наших колег із інших політичних партій облишити політичні протистояння і працювати на країну разом. Президентська команда довела, що може цього домогтися і в атмосфері блокування, спротиву та політичного цькування. При чому домогтися, не порушуючи законів і процедур.

Але без перепон, які створюють наші опоненти, результат буде швидшим і вагомішим для всієї країни. Врешті-решт, напевно, й наші опоненти хочуть бути не частиною проблеми, а частиною рішення. Якщо працювати на результат – він буде. А якщо він буде – позитивних «балів» вистачить на всіх.

Чи не завадять об’єднанню санкції проти депутата Козака і низки телеканалів, запроваджені указом Президента, який увів у дію постанову РНБО?

Давайте зрозуміємо одну річ: в цих санкціях політичний компонент, якщо він і є, то незначний. Головний компонент – безпековий. Якщо при фінансуванні телеканалів застосовуються схеми із залученням терористичних організацій і бойовиків на Сході – це вже питання не політики, а національної безпеки. Якщо на цих каналах замість новин і дискусій відбувається зрежисоване пропагандистське шоу – це вже не питання свободи слова, це питання національної безпеки.

Політика – це вільна конкуренція ідей і концепцій розвитку між політичними силами, які представляють інтереси українського виборця. Пропагандистська машина, побудована на телеканалах так званої «групи Медведчука», не мала відношення ані до вільної політичної конкуренції ідей та концепцій, ані до прагнень і сподівань українського виборця. Вона була інструментом інформаційного впливу іншої держави.

Мета цієї пропаганди відома всім. Перше – загострити протиріччя і суперечки, шо існують в суспільстві об’єктивно. Друге – нав’язати протиріччя, яких не існує, але вони можуть з’явитися внаслідок масованої пропаганди. Третє – поглиблювати і множити ці протиріччя, щоб розколювати суспільство, державу і країну на такі дрібні шматочки, наскільки це можливо. Будь-який привід використовувати для розколу, а відтак – і послаблення держави.

Пропагандистська політика телеканалів викривляла політичну конфігурацію. Політична конкуренція є, але на одному боці в цій конкурентній боротьбі грає держава-агресор з її інформаційними потужностями, засобами, технологіями.

При цьому ми зобов’язані діяти за законами і принципами демократії. Україна грала в шахи, проти неї грали в «чапаєва». Це впливало і на політичну конфігурацію, але головне – створювало загрозу розколу країни.

Відтепер, коли РНБО знайшла цілком законні і правові методи врегулювання ситуації, які були підтримані і медіаспільнотою, і більшістю політиків, і зарубіжними партнерами, ситуація і в інформаційному просторі вирівнюватиметься. І на політичному полі, сподіваюся, також. Буде більше конкуренції ідей, більше платформ для вироблення спільних рішень.