Охорона культурної спадщини: який досвід у яких європейських країн слід перейняти Україні

До євроінтеграційних кроків України слід долучити синхронізацію з європейським досвідом у сфері захисту культурної спадщини. Зокрема, у країнах – членах Євросоюзу є сучасне законодавство, яким регулюються основні питання захисту об‘єктів історичного і культурного надбання, електронні реєстри, куди внесені і вносяться такі об‘єкти, а також чітко встановлені зони їх охорони. 

Україні слід звернути свою увагу на міжнародний досвід у цій сфері, зокрема, звернути увагу на кейси Німеччини, Англії та Франції, вважає голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, очільниця партії “Слуга Народу” Олена Шуляк.

За її словами, облік об’єктів культурної спадщини ведуть всі розвинені країни. Наприклад, Франція, Швеція, Латвія, Естонія, Литва і Австрія мають єдиний національний реєстр і окремі реєстри в територіальних одиницях/суб’єктах/штатах (Німеччина, Велика Британія, Бельгія) або реєстри на обох зазначених рівнях (Польща). Зазвичай, власник реєстрів – центральні органи виконавчої влади відповідної країни в сфері культури або спеціально створений орган в сфері охорони культурної спадщини.

“При цьому країни, здебільшого, в індивідуальному порядку визначають розміри охоронних зон та обмеження забудови при зонуванні в історичних зонах. Всі країни, окрім Франції та Латвії, не мають заздалегідь визначеного розміру охоронних зон, який би застосовувався на національному рівні незалежно від об’єкта. Так у Франції діє правило 500 метрової зони навколо історичних пам’яток, де забезпечується особливий режим планування та архітектури при новому будівництві та реконструкції існуючих об’єктів. В Латвії 100 метрова зона охорони встановлюється у випадку, коли її не визначено в індивідуальному порядку. В решті випадків країни встановлюють зони обмеження забудови при розробленні містобудівної документації із обмеженнями забудови для врахування історично значимих об’єктів.”, – розповіла Шуляк.

Парламентарка додала – більшість країн обмежують використання об’єктів культурної спадщини власником, заявдяки правилу обов’язкового погодження будь-яких дій, які можуть призвести до зміни об’єкта або його знищення. При цьому, країни здебільшого в індивідуальному порядку визначають розміри охоронних зон та обмеження забудови при зонуванні в історичних зонах.

Очільниця профільного комітету розповіла, як і чим регулюється охорона культурної спадщини у Франції, Німеччині і Польщі.

Франція

Законодавство у сфері культурної спадщини в країні регулює Кодекс спадщини, прийнятий у 2018 році, а також закон про свободу творчості, архітектури та спадщини, прийнятий у 2016 році. Облік об‘єктів культурної спадщини ведеться у реєстрі  нематеріальної культурної спадщини Франції, який створено у 2008 році. Держателем виступає французький центр нематеріальної  культурної спадщини. 

Охоронний периметр історичної пам‘ятки, що відповідає колу з радіусом 500 м навколо неї, набуває чинності, як тільки застосовується охоронний захід. В межах цього периметру Спілка архітекторів будівель Франції гарантує якість проектів робіт та нових робіт. Також об’єктами захисту можуть виступати території, якщо вони мають історичну, естетичну цінність або вимагають збереження, реставрації та покращення щодо всієї або частини комплексу будівель. Вони називаються “охоронними секторами” і створюються адміністративним органом.  Для будівель, не внесених до списку історичних пам’яток, застосовуються будівельні норми і правила, які вимагають отримання дозволу на проведення робіт від відповідного органу влади.

Німеччина

В Німеччині законодавством у сфері охорони культурної спадщини є 16 окремих законів в кожній з земель ФРН. Приклад – Закон про захист памяток Саксонії, прийнятий у 1993 році. Облік об‘єктів культурної спадщини ведеться у місцевих реєстрах пам‘яток, куди на сьогодні внесено приблизно 1 млн. об’єктів. Держатель реєстру – міністерство культури кожної з 16 земель ФРН.

“Будівельні та інші реставраційні роботи на пам’ятках потребують дозволу відповідальних органів охорони спадщини. Процедури та юрисдикція регулюються законами про охорону 16 німецьких земель. У Німеччині власник пам’ятки є завжди замовником для будівельних робіт. Історичне середовище враховується при розробленні містобудівної документації та встановленні обмежень забудови”, – розповіла Олена Шуляк.

Польща

У Польщі діє закон про охорону та догляд за пам’ятками від 2003 року, закон про реституцію національних культурних цінностей від 2017 року, закон про просторове планування та розвиток від 2003 року та закон про будівництво від 1994 року. Облік об‘єктів культурної спадщини ведеться за допомогою Реєстру пам’яток історії (діє з 1928 року) Він налічує близько 80000 об’єктів нерухомого майна.

Також тут є реєстри історичних пам’яток, які ведуться муніципальними органами влади, це окрема правова форма охорони пам’яток. Нині в муніципальні реєстри внесено понад 500 тисяч об’єктів. Держатель реєстрів – Міністерство культури.

Щодо меж охоронних зон рішення приймає зазвичай обласний (воєводський) інспектор пам‘яток. Він видає дозволи в тому числі на роботи в оточенні пам’ятки і приймає рішення про припинення будівельних робіт, які проводяться щодо пам’ятки, внесеної до реєстру або в її оточенні, здійснених без його дозволу або здійснених у спосіб, що не відповідає обсягу та умовам, зазначеним у дозволі. Відповідні межі оточення пам’ятки визначаються в планувальній документації. Також містобудівна документація має зазначати залежно від реальної потреби зони охорони та визначати території, в яких діють заборони та обмеження з метою охорони пам’яток розташованих в цій місцевості.

Також у Польщі є культурні парки, які є окремою формою охорони культурних ландшафтів. Муніципалітет, який створює культурний парк, може накласти суворі обмеження на розміщення реклами та промислову, сільськогосподарську, тваринницьку, комерційну чи сферу діяльності на території парку. Зараз у Польщі налічується близько 40 парків культури.

Що в Україні 

В Україні, за словами Олени Шуляк, поки відсутнє пристосоване до потреб сьогодення законодавство у сфері охорони об‘єктів культурної спадщини. Тому зараз планується його суттєво вдосконалити: у парламенті для цього створюють спеціальну міжкомітетську робочу групу. Її завдання – напрацювати законодавчі зміни, які допоможуть вирішити проблему свавільного знищення пам‘яток.

“Одне з першочергових завдань групи – проаналізувати чинну законодавчу базу щодо захисту об‘єктів культурної спадщини, адже саме через прогалини в ній щороку протиправно знищуються сотні важливих пам‘яток культури, історії і археології. Наша мета – знайти всі законодавчі лазівки, що дозволяють знищувати пам‘ятки заради нового будівництва. Знайти, ліквідувати їх і сформулювати нове, чітке та зрозуміле, законодавче поле без шпаринок для його обходу”, – зазначила парламентарка.

Окрім напрацюваннь нового законодавства, що забезпечуватиме гідний рівень захисту об‘єктам культурної спадщини, потрібно також запустити електронний реєстр нерухомих пам’яток України єПам‘ятка. Робота над його створенням триває вже близько двох років. Наприкінці минулого року розробники презентували напрацювання для нього – інформаційно – комунікаційну систему, наповнення якої зараз завершують облдержадміністрації. Вони вносять і самі пам‘ятки, і облікові дані по кожній з них, і перевіряють наявність необхідної документації на них.

“Втім, щоб ця система стала повноцінним реєстром, в який будь-хто зможе зайти і подивитися дані по тій чи іншій пам‘ятці, ще потрібно провести колосальну роботу. По-перше, внести в неї всі пам‘ятки та документацію на них.

На сьогодні їх в Україні біля 140 тис, а внесено тільки 100 тис, тому облдержадміністрації заносять решту. По-друге, дані по пам‘ятках з паперових носіїв потрібно буде перевірити на достовірність, тобто верифікувати. По-третє, необхідно легалізувати порядок ведення цього реєстру так, щоб витяги з нього могли використовуватися для здійснення управлінської діяльності (для землевпорядників, будівельних проєктів, охорони культурної спадщини тощо), розробити необхідні для цього підзаконні акти”, – резюмувала народна депутатка.

Нагадаємо, загальна сума збитків від руйнування пам‘яток культурної спадщини, спричиненого російською збройною агресією, на сьогодні перевищила $19 млрд. За період з 24 лютого 2022 року до 25 січня 2024 року рф зруйнувала або пошкодила 902 об’єкти культурної спадщини. З них пам’яток національного значення – 124, місцевого значення – 708, щойно виявлених – 70. Зокрема, пам’ятки архітектури складають 285 об’єктів, архітектури та містобудування – 269, історії – 213, архітектури, історії – 33.