Україна переходить до формування сучасної архітектури законодавства у сфері соціального та службового житла. Ключова мета реформи — відхід від застарілих радянських черг та створення умов, за яких кожен громадянин, який не має можливості самостійно придбати оселю, буде забезпечений гідними умовами проживання через прозорі державні інструменти.
Питання концептуальних засад розбудови цієї системи обговорили на зустрічі з органами місцевого самоврядування та асоціаціями за участі профільного Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Як зазначила очільниця Комітету, народна депутатка від «Слуги Народу» Галина Третьякова, на заміну застарілому Житловому кодексу приходить політика, що базується на європейських стандартах гідного житла та використанні сучасних фінансових інструментів.
«Не всі громадяни мають можливість забезпечити себе житлом, що обумовлює особливу роль соціального житла як інструменту державної політики. Таке житло не належить особам, які в ньому проживають, на правах власності; воно може перебувати у державній або комунальній власності. При цьому має бути чітко визначена заборона його приватизації та нецільового відчуження», — повідомила парламентарка.
Вона наголосила, що соціальне житло має стати гнучким інструментом, який враховує запити як на рівні держави, так і територіальних громад. Метою політики є не лише створення умов для набуття житла у власність, а й забезпечення гідних умов для тих, хто цього потребує.
Галина Третьякова також акцентувала увагу на зобов’язаннях щодо забезпечення житлом ветеранів війни як однієї з ключових складових ветеранської політики — поряд із питаннями здоров’я та економічної незалежності.
Окрім формування фонду соціального житла, держава як роботодавець має потребу у створенні фонду службового житла. Зокрема, для державних службовців у прифронтових територіях це є ключовим інструментом залучення трудових ресурсів.
Щодо механізмів фінансування, очільниця Комітету звернула увагу на субвенції та необхідність їхнього вдосконалення з урахуванням чисельності населення громад. Це має стимулювати органи місцевого самоврядування до розвитку територій.
«Є позитивні регіональні практики комплексного розвитку, що поєднують створення робочих місць, розбудову інфраструктури та забезпечення житлом як інструмент утримання населення та залучення інвестицій», — розповіла вона.
Важливим питанням є також управління житловим фондом, зокрема формування житлових активів громадами як фінансового ресурсу, який у перспективі може бути використаний для відновлення деокупованих територій. Окремо було порушено питання ефективності розподілу житла: існуючі механізми потребують вдосконалення шляхом законодавчого визначення чітких критеріїв і пріоритетів.
«Потрібно визначити оператора соціального житла на рівні держави із залученням профільних міністерств. Водночас варто відзначити спроможність громад реалізовувати ці повноваження через управління комунальною власністю. Розмежування повноважень має здійснюватися відповідно до європейських стандартів», — пояснила Галина Третьякова.
На завершення голова Комітету наголосила на необхідності комплексного підходу, який поєднує розбудову фонду з використанням орендних механізмів. Оскільки ринок оренди в Україні значною мірою перебуває у тіні, держава планує залучати приватний житловий фонд через інструменти соціальної оренди, зокрема, у межах програм підтримки ВПО.
«Органи соціального захисту виступатимуть надійними платниками оренди для громадян, які потребують підтримки. Такий підхід відповідає європейській практиці й дозволить державі ефективніше використовувати бюджетні кошти для покриття видатків на житло для найбільш вразливих категорій населення, інтегруючи їх у громади та сприяючи економічному відновленню територій», — підсумувала політикиня.