Михайло Радуцький про четверту хвилю COVID-19, паспорти вакцинації та підвищення зарплат медикам

Ви прогнозували, що четверту хвилю епідемії слід очікувати восени і вона може бути більш загрозливою через поширення нових штамів COVID-19. Як державі та українцям треба готуватися до четвертої хвилі? Чи планується ухвалення нових законів для посилення боротьби з COVID-19?

Дійсно, загроза четвертої хвилі існує. Українські епідеміологи проаналізували 1,2 тисяч випадків повторного зараження на «ковід». Встановлено, що імунітет, який виробляється після хвороби, нетривалий. Є значний ризик повторно інфікуватись за 3-4 місяці. Тому ті, хто хворів під час третьої хвилі, теоретично можуть знову опинитися у лікарні восени. 

МОЗ має вже сьогодні врахувати досвід третьої хвилі та виправити помилки. Зокрема це стосується обладнання лікарень кисневими станціями.

Разом із колегами ми зареєстрували законопроєкт №5460 щодо збільшення видатків на закупівлю, проєктування та встановлення кисневих станцій. Ми пропонуємо Кабміну виділити додаткові кошти за рахунок перевиконання плану митницею та податковою. І, не чекаючи четвертої хвилі, розпочати проєктування, закупівлю обладнання та встановлення кисневих станцій.

Які наразі існують можливості та механізми для підвищення зарплат медичним працівникам?

Рівень зарплат медиків певною мірою залежить від обсягу фінансування програми медичних гарантій. Комітет буде наполягати, щоб уряд виконав норму закону – профінансував ПМГ у розмірі 5% від ВВП. На відміну від минулого року ми бачимо істотне збільшення надходжень від митниці та податкової. І вважаємо, що це дасть можливість значно збільшити видатки на медицину.

Але треба розуміти, що сьогодні в одному медичному закладі лікарі можуть отримувати в середньому вдвічі більше, ніж в іншому. Багато чого залежить від ефективності роботи адміністрації лікарні та готовності місцевої влади розвивати медичний заклад. Тому другий механізм – це підвищення ефективності менеджменту. Це стосується і питання колективних договорів. Є лікарні, де керівництво отримує високі зарплати, а працівники – на рівні мінімальних.

Третій інструмент – встановити відсоток у тарифах на медичну послугу, який перераховується до фонду зарплат медичному персоналу. Ми неодноразово звертались до МОЗ з цією пропозицією.

Ви анонсували вдосконалення процедури виплат компенсацій медикам в разі встановлення групи інвалідності. Чому зараз ситуація незадовільна? Як пропонуєте виправити її законодавчо?

Проблема зі страховими виплатами медикам, які внаслідок COVID-19 отримали інвалідність, дуже гостра. За понад рік пандемії гроші отримали лише кілька людей. Хоча постраждали набагато більше.

Наприклад, медична сестри з Тернопільської області Галина Радловська останні пів року фактично прив’язана до кисневого концентратора. Жінку після хвороби звільнили з лікарні та відмовили у страховій виплаті.

Завдяки депутатським зверненням до губернатора області, МОЗ, Фонду соцстраху, Національної поліції вдалось довести, що Галина захворіла на COVID-19 на робочому місці і має право на компенсацію у зв’язку з отриманою інвалідністю і непрацездатністю.

Комітет розробив законопроєкт №5415, який дозволить удосконалити механізм страхових виплат.

У законі «Про захист населення від інфекційних хвороб» вказано: страхова виплата надають медикам у разі встановлення інвалідності протягом одного календарного року. Бюджетний кодекс визначає період календарного року від 1 січня до 31 грудня. Обмеження календарним роком не дозволяє провести виплати медику, який захворів у 2020 році, а групу інвалідності отримав у 2021-му.

Ми пропонуємо прибирати прив’язку до календарного року та надати можливість отримати виплати тим медикам, які через цю технічну неточність були позбавлені права на кошти від держави.

Зазначу, що законопроєкт вирішує лише одну з проблем, які заважають медичним працівникам оперативно отримувати страхові виплати. Більшість питань стосуються нормативно-правової бази, зміни до якої має запропонувати МОЗ.

Чи є можливість виробляти вакцини в Україні? Що для цього потрібно?

Найбільш реальний шлях домовитись з виробниками вакцин про розміщення підприємств в Україні. Надавши необхідні стимули, підтримку та гарантії викупу продукції. Так вже зробили деякі інші країни. Якщо з боку уряду надійдуть пропозиції, наш комітет зробить все необхідне для розробки та ухвалення відповідних змін до законодавства.

В ЄС скоро запровадять паспорти вакцинації. Наш уряд заявляє, що Україна також працює над їхнім створенням. Що потрібно, аби запустити цю систему?

МОЗ називає орієнтовну дату впровадження сертифікатів вакцинації – 1 липня. Вони міститимуть дані про вакцинацію, негативний ПЛР-тест або одужання від «ковіду». Дані до сертифікату вноситимуть через систему eHealth, а сам документ можна буде отримати за місцем щеплення або у застосунку чи порталі «ДІЯ».

Головна небезпека, яку я вбачаю, це спроби підробок сертифікатів вакцинації. В нашій країні працює ціла індустрія «липових» довідок. Потрібно вже зараз створити таку систему захисту бази даних, щоб у наших міжнародних партнерів не виникало жодних питань.

Над якими законопроєктами наразі працює ваш комітет? Які з них є пріоритетними для якнайшвидшого ухвалення і чому?

Один із найважливіших законопроєктів – №4142 – про систему громадського здоров’я. Головна мета документу – створення служби з боротьби з біологічними загрозами на базі Центру громадського здоров’я. В регіонах з’являться центри контролю та профілактики захворювань, підпорядковані ЦГЗ. Функції нової служби: розробка програм профілактики небезпечних захворювань, програм лікування (ВІЛ, туберкульоз, вірусні гепатити), збір інформації, аналіз даних, проведення лабораторних досліджень, навчання кваліфікованих кадрів, біозахист та біобезпека (оперативна реакція на спалахи інфекцій). За таким принципом працюють аналогічні структури у провідних розвинених країнах. Як, наприклад, американська CDC.

Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4142 у першому читанні. До другого ми отримали майже 900 поправок. Плануємо направити документ до другого читання до кінця травня.

Крім того, комітет працює над двома фундаментальними законопроєктами: перший – про основи законодавства України про охорону здоров’я, другий – про лікарські засоби. Комплексно зміни до основ законодавства не переглядались з 1992 року. Нова редакція цього документу стане базою для роботи системи охорони здоров’я. Законопроєкт про лікарські засоби має на меті підвищення контролю і одночасно стимулює покращення доступності лікарських засобів.

При комітеті створена робоча група з питань впровадження страхової медицини. Група займається розробкою двох законопроєктів: про запровадження механізмів співоплати за медичну послугу та про стимулювання розвитку добровільного медичного страхування.

Минулого року до ВР подали законопроєкт про самоврядування медичних професій – він мав законодавчо закріпити це явище. У медичної спільноти виникли деякі питання щодо окремих положень документу. Ми врахували більшість пропозицій та плануємо згодом повторно вносити його на розгляд парламенту.

На стадії розробки законопроєкт про допоміжні репродуктивні технології. Для його підготовки при комітеті також створено відповідну робочу групу.  

Коли можуть бути ухвалені законопроєкти про заборону продажу ліків дітям?

Наступний тиждень – пленарний. У порядку денному Верховної Ради – два законопроєкти: №5122 про заборону продажу медичних препаратів особам до 15 років та №5123 про посилення відповідальності за продаж ліків дітям. Є велика вірогідність того, що парламент їх розгляне.

Але заборона продажу ліків дітям – це перший крок до вирішення проблеми дитячих самогубств. Наразі у Кримінальному кодексі акцентується увага на «класичних» формах доведення до суїциду, як, наприклад, насильство в сім’ї, шантаж. І немає ані слова про соціальні мережі. Потрібно більш чітко визначити поняття контенту у соцмережах або медіа, який штовхає підлітків до суїциду. І встановити жорстку кримінальну відповідальність не лише за виготовлення, але й за розповсюдження такого контенту.

Ще одна пропозиція – розпочати системну роботу з батьками школярів. Сьогодні вони вимушені діяти самостійно – обмінюються переліком небезпечних груп та сторінок у соцмережах, щоб блокувати своїм дітям доступ до них.

Також колеги з Міністерства освіти, Кіберполіції та Мінцифри мають напрацювати алгоритми виявлення небезпечного контенту. Наприклад, це можуть бути спеціальні застосунки, встановлені на гаджети, якими користується дитина, з функцією блокування контенту та ресурсів з «чорного списку».