Міністерка соцполітики: Інтернатна система виховання дітей має відійти у минуле

Держава продовжує реформу деінституціалізації, яка є частиною євроінтеграційного процесу України, та створює умови для розвитку сімейних форм виховання дітей на рівні кожної громади.

Про це заявила міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович під час форуму «Право дитини на сімейне оточення: як місцеві лідерки можуть покращити життя дітей», організованому рухом Зе!Жінки.

«Для України важлива стратегія розвитку сімейного виховання дітей, тому що інтернати – це тюрма без права вибору, розвитку, без індивідуальності та творчості. Це радянський колективізм», – констатувала очільниця Мінсоцполітики.

Вона наголосила, що розширення мережі дитячих будинків сімейного типу вже відбувається.

«Минулого року придбали 57 приміщень для таких будинків, в цьому році – ще 120. Діти отримають можливість мати свій куток, розвиток, зможуть соціалізуватися», – сказала Жолнович.

Очільниця міністерства також нагадала, що держава вже спростила формат всиновлення. Зокрема йдеться про те, що дитину можна забирати додому, коли є позитивний висновок органу опіки та піклування. За словами Жолнович, це скоротило час очікування на півтора-два роки.

Також на черзі – цифровізація процесу всиновлення. Йдеться про створення електронного кабінету усиновлювача з можливістю перегляду анкет, детальною інформацією про дітей та мінімізацією можливого втручання або впливу на усиновлення з боку посадовців.

Голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова додала, що в листопаді минулого року Україна ухвалила Стратегію забезпечення права дитини на зростання в сімейному оточенні. Вона є частиною реформи деінституціалізації та євроінтеграційного курсу.

«Це не просто про те, що потрібно ліквідувати всі інтернати, а про забезпечення права дитини на зростання в сім’ї. Зараз приблизно 25 тисяч дітей перебувають в інтернатах на постійній основі. Наша задача – створити альтернативу», – наголосила вона.

Тулякова зазначила, що Стратегія складається із шести цілей, серед яких: зміцнення спроможності сім’ї, формування альтернативи, якщо дитину не можливо лишати в біологічній родині. Також йдеться про умови повернення та інтеграції депортованих дітей, трансформацію інституцій, а також соціалізацію та інтеграцію випускників інституційної системи.

Прикладом успішних змін у цій сфері поділилася лідерка руху «Зе!Жінки» Чернігівщини, депутатка Чернігівської обласної ради від «Слуги Народу» Олеся Кісленко.

«У нас є успішний пілотний проєкт реформування Прилуцького обласного будинку дитини «Надія». Раніше туди просто віддавали дитину, а тепер разом з дитиною там може перебувати мати, яка отримує комплексну підтримку. Це приклад того, що інституційний заклад існує, але вже в новому баченні – дитина виховується не в закладі, а в сім’ї у межах закладу», – зауважила Олеся Кісленко.