25 листопада 2021 року Європейський Союз вкотре закликав Україну прискорити ратифікацію конвенції Ради Європи про запобігання та протидію насильству стосовно жінок і домашньому насильству, а саме – Стамбульську конвенцію. До цього у травні 2020 року з такою ж вимогою до нас зверталася ООН.
Справа в тому, що Україна підписала цей документ 10 років тому – у 2011 році, і навіть брала участь в його розробці, але досі не ратифікувала.
Нагадаю, що 14 листопада 2016 року це питання виносилося на розгляд народних депутатів, але більшість відмовилась розглядати документ, тому що, нібито, він містить норми, не прийнятні для українського суспільства.
В українському суспільстві вкорінився міф стосовно терміну «гендер», що міститься у положеннях конвенції: нібито його узаконення загрожує інституту сім’ї в країні. Але, по-перше, цей термін вже існує в інших законах. По-друге, конвенція не пропонує змінювати Конституцію або Сімейний кодекс України і ніяк не впливає на відносини чоловіків, жінок та сімей.
Одразу скажу, що відповідний законопроєкт буде подано до парламенту із застереженнями, що норми конвенції не впливають на положення Конституції України. А також що конвенція не стосується будь-яких питань гендерної ідеології чи ідентичності.
Чи потрібно нам це? Хіба в Україні не існує законодавства, спрямованого на запобігання домашньому насильству? Так, існує. Але цього недостатньо.
Стамбульська конвенція – це міжнародний договір для протидії домашньому насильству, зокрема, психологічному, фізичному, сексуальному, переслідуванням тощо.
Його ратифікація – це крок у напрямку євроінтеграції, а також впевнена демонстрація цивілізованому світу, що ми прагнемо подолати ці форми насильства в країні, захистити наших громадян та вдосконалити українське законодавство в цій сфері.
Що конкретно зміниться після ратифікації документу в Україні:
- держава створить притулки для постраждалих. У нормі – 1 сімейне житло на 10 тисяч населення;
- можна буде починати розслідування у разі насильства без заяви від постраждалої особи;
- можна буде вимагати відповідальності для кривдників-українців, які переховуються за кордоном;
- справи про домашнє насильство будуть розслідуватись, навіть якщо постраждала особа відкличе свою заяву;
- передбачать обов’язкові корекційні програми для кривдників.
Тобто ратифікація Стамбульської конвенції зобов’яже уряд, правоохоронні органи та соціальні інституції попереджати та долати випадки домашнього насильства на новому, більш глибинному рівні, співпрацюючи між собою.
Актуальність ратифікації конвенції підтверджує електронна петиція на сайті Президента із закликом затвердити документ, яка набрала потрібні 25 тисяч голосів.
У 2021 р. ратифікацію Стамбульської конвенції підтримали і уряд, і Президент. Ймовірно, Україна ратифікує документ вже цьогоріч. Це підтверджує і віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.
Тож очікуємо, що цей рік стане вирішальним з цього питання.