Пошук Меню
Пошук по сайту:
Закрити

Марина Бардіна про боротьбу з домашнім насильством в Україні

Марина Бардіна про боротьбу з домашнім насильством в Україні

Побої чи приниження, контроль за витратами коштів, обмеження можливостей спілкуватися з дітьми… Таких історій домашнього насильства: чи то фізичного, чи то психологічного, багато в Україні. На жаль, проблема досі актуальна і потребує негайного вирішення.
Як побороти насильство? Що роблять в Україні, аби допомогти постраждалим і покарати кривдників? Куди звертатися, якщо над вами чинять тиск? Про все це розповідає політична лідерка руху «Зе!Жінки», народна депутатка «Слуги Народу» Марина Бардіна.

Яка ситуація з домашнім насильством в Україні? Чи звертаються люди по допомогу, чи все ж таки досі замовчують проблему?

Для того, щоб зрозуміти масштаби проблеми, варто подивитися на цифри. Лише за 8 місяців 2021 року понад 260 тисяч людей, які постраждали від домашнього насильства, звернулися з відповідною скаргою до Нацполіції. У 2020 році таких звернень було 200 тисяч, а в 2019 році – 160 тисяч.

Звісно, це далеко не реальна картина, кількість випадків домашнього насильства в українських сім’ях значно більша. Проте той факт, що кількість звернень до правоохоронних органів щороку зростає, свідчить про розуміння проблеми та бажання з нею боротися, а не замовчувати, бо «що люди скажуть».

«Зе!Жінки» сьогодні активно долучаються до боротьби з насильством. Як саме ви допомагаєте?

Ефективність боротьби з насильством вимірюється не лише законопроєктами і кількістю звернень до поліції, а й розумінням людей, що проблема є і з нею треба щось робити.

Саме для цього в Україні щороку з 25 листопада до 10 грудня проводять Всесвітню акцію «16 днів проти насильства». Цьогоріч у межах національної інформаційної кампанії учасниці руху «Зе!Жінки» реалізували проєкт #Зе!Жінки_УкраїнаБезНасильства. Він роз’яснював суть цього негативного явища та надавав «інструменти» для боротьби з ним.

Початок та завершення акції «16 днів проти насильства» невипадкові – вони поєднують 8 важливих дат: від 25 листопада – Міжнародного дня боротьби з насильством щодо жінок – до 10 грудня – Міжнародного дня прав людини. Ці заходи покликані привернути увагу до проблем насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та будь-яких проявів дискримінації.

Як проходила акція?

За участі #Зе!Жінки ми реалізували декілька важливих ініціатив. По-перше, у містах та обласних центрах кожного регіону розмістили інформаційні куби. На них була зібрана загальна інформація про це явище, контакти урядових служб та QR-код на анонімне опитування щодо домашнього насильства. Результати опитування допомогли побачити реальну ситуацію по країні та зрозуміти, в якому напрямку рухатися, щоб ефективно протидіяти проблемі на всіх рівнях.

Так, участь у ньому взяли 5570 респондентів зі всієї України. Результати досить цікаві. Як виявилось, найрозповсюдженішою формою домашнього насильства є психологічне. 21,9% опитаних зізнались, що близькі люди вчиняли насильство щодо них. Важливо, що більшість респондентів звертатимуться до правоохоронних органів в разі насильства над ними.

По-друге, учасниці руху провели низку просвітницьких заходів, де роз’яснювали молоді, як виявляти насильство та як цьому запобігати. Адже воно може бути не лише фізичним і проявлятися в побоях, а й психологічним, економічним чи сексуальним. І чим раніше ми пояснимо його суть, тим краще. Вже в школі діти мають розуміти, що якщо хлопчик тягне за косичку дівчинку, то це не означає, що він її любить. Ми маємо позбутися цих нав’язаних стереотипів, які не відповідають дійсності.

Нам вдалось запустити серію соціальних роликів, аби поінформувати громадян про роботу урядової гарячої лінії 15-47, на яку варто звертатися, якщо ви зіштовхнулися з домашнім насильством.

У співпраці з Міністерством внутрішніх справ та Фондом народонаселення ООН в Україні «Зе!Жінки» провели покази документального фільму «Розірви коло». А ще – резонансні виставки «Річ у тім 2.0», де українські селебріті озвучили 16 історій родин, що страждали від домашнього насильства. Всі вони реальні – взяті з проваджень поліції зі свідченнями постраждалих осіб. Виявляється, навіть м’яка іграшка може стати зброєю у руках насильника.

Для нас було важливо, щоб цю виставку побачили не тільки у великих містах, а й у громадах, щоб якомога більше людей отримали інформацію про домашнє насильство і знали, як допомогти. Адже кожен може врятувати іншу людину. Більше того, саме в сторонніх людей, сусідів насправді більше можливостей для порятунку – просто набрати поліцію, яка зараз досить ефективно працює в цьому напрямку. У поліцейських є своя шкала рівнів домашнього насильства. Вони на місці оцінюють ступінь важкості ситуації і виносять припис, що далі робити з кривдником: забирати до відділення чи просити покинути дім на певний період.

Серед цікавих заходів проєкту «Зе!ЖінкиУкраїнаБезНасильства» хотіла б згадати й інсталяцію з жіночим взуттям, яке принесли та виклали жителі в центрі міста Прилуки на Чернігівщині. Ми зібрали понад 200 пар взуття, щоб привернути увагу суспільства до актуальної проблеми сьогодення – домашнього насильства. Усе зібране взуття передадуть в соціальний магазин «Дякую», який працює для малозабезпечених сімей. Також у місті встановили банер з помаранчевими серцями, на якому мешканці мали змогу написати свої власні меседжі проти домашнього насильства, побажання постраждалим  і заклики щодо викорінення цієї проблеми.

Що робить держава для боротьби з насильством?

На законодавчому рівні – цього року парламент ухвалив у другому читанні законопроєкт №3908-1. І відтепер справу у суді щодо домашнього насильства можуть розглядати без присутності кривдника. Це означає, що процес проходитиме швидше та результативніше. Бо раніше, саме через небажання кривдника з’являтись до суду, велика кількість справ тривала роками без жодного результату.

На сьогодні держава дедалі серйозніше ставиться до проблеми насильства. Зокрема і Перша леді Олена Зеленська. За її сприяння вперше за роки незалежності з державного бюджету виділили субвенцію на розбудову системи надання допомоги особам, постраждалим від домашнього насильства. Мова йде про притулки, денні центри, де надають психологічну та правову допомогу, мобільні бригади, які можуть виїжджати на місце, де чинять насильство.

По правді, перебуваючи в різних регіонах, ми побачили, що не всі органи місцевого самоврядування сприяють доцільному використанню субвенції. Більше того, місцева влада навіть не знає, що протидія домашньому насильству входить до їхніх повноважень. Тож ми підхопили комунікацію з місцевим самоврядуванням, перевіряли  правильність призначення субвенції. Бо були випадки, коли притулок для постраждалих від насильства осіб (шелтер) відкривали у центральній частині міста. Такого не можна робити, ці місця мають бути приховані.

Нам важливо, щоб насильство не замовчувалося. Пам’ятайте, мовчати про будь-які прояви насильства – не вихід. Ви не сам на сам зі своїми проблемами – кожному можуть допомогти.

До речі, за інформацією Генерального прокурора України Ірини Венедіктової, торік у ЄРДР загалом було зареєстровано близько 3 тис. правопорушень щодо домашнього насильства, майже 2000 з них спрямовані до суду з обвинувальними актами. Також торік було вчинено злочини, пов’язані з насильством в сім’ї, щодо 199 дітей. За ст. 126-1 Кримінального кодексу України засуджено 778 осіб.

Поділитись:

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
  • WhatsApp
  • Viber
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАНЬТЕ ЧАСТИНОЮ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «СЛУГА НАРОДУ»!

Приєднатися
Політика конфіденційності даних
підписників газети «Слуга Народу»
Прийняти
Privacy Policy