Мар’яна Безугла про роботу СБУ після реформи

Хто і як відповідатиме за безпеку держави – розкаже народний депутат «Слуги Народу» Мар’яна Безугла.

Коли регіональне управління СБУ радісно звітує про затримання контрабандних дезінфікуючих засобів, мимоволі виникає запитання: чи дійсно це стосується безпеки всієї країни? Насправді, ефективність СБУ не має вимірюватись радянською «галочно-палочною системою» – кількістю відкритих і закритих кримінальних справ.

Служба повинна діяти на випередження та не допускати присутності в країні стратегічних компаній з російським капіталом або медіамайданчиків, афілійованих із країною-агресором. На жаль, в нас поки що все навпаки. Але невдовзі ситуація має змінитися. Адже запобігти державній зраді чи теракту значно дешевше, ніж ліквідувати їхні наслідки. Отже, превентивні заходи реагування на загрози державній безпеці – пріоритетний напрямок реформи.

Радянське минуле

Реформа СБУ назрівала давно. Роками служба не зазнавала суттєвих трансформацій – лише накопичення проблем, а не адаптація системи до змін часу. Давайте, принаймні, згадаємо 2012-2013 роки, коли в СБУ та розвідці відбувалися катастрофічні речі – вони фактично перебували під зовнішнім управлінням РФ. Результатом став 2014 рік. Це наслідки відсутності дій на випередження.

Натомість країни колишнього Варшавського договору, що мали соціалістичний шлейф, старалися якомога швидше, одразу після розпаду Союзу, реформувати свої спецслужби, що були фактично сателітами центральної машини СРСР. Вони змогли вчасно та максимально швидко перезавантажитись. Чого не скажеш про Україну.

До того ж не треба забувати, що тривалий час СБУ мало недостатнє фінансування, недосконалу штабну структуру та погану славу – здійснення тиску на бізнес, корупційні ризики всередині системи. Тобто інструменти, що теоретично покликані запобігати загрозам державної безпеки, використовувалися для реалізації корупційних ризиків.

Щодо поганого фінансування, то після 2014 року, коли в країну прийшла війна, і поступово збільшилось грошове забезпечення Збройних Сил України, СБУ ця участь практично оминула. Зараз спецслужба – «у хвості» стосовно динаміки грошового забезпечення. Оперативник у зоні АТО отримував 11-14 тис. грн, це з надбавкою за АТО 50%, без житла, без можливості забезпечення власних родин, які здебільшого живуть в інших регіонах. І це в умовах війни! Коли працівники мають бути проактивними, знаходити загрози державі та мати достатнє фінансове забезпечення, щоб уникнути спокуси корупції та вербування ворожими агентами. І, зрештою, думати, як захистити державу, а не про те, де ще знайти підробіток, аби прогодувати родину.

Реформі СБУ бути!

Ми розробили цілий пакет законопроєктів, що змінять акценти в роботі органу. Зміни кількох десятків законів, які перезапускають напрямок – не тільки про СБУ, а прицільно про контррозвідку, про боротьбу з оргзлочинністю, про терористичну діяльність, про держслужбу. Взагалі немає сенсу нарощувати потужність силового блоку та ЗСУ, коли спецслужба не відображає інтересів держави і не захищає від зовнішніх впливів. Треба змінювати пріоритети.

СБУ – не поліція

Серед головних змін – у СБУ фактично зменшуються правоохоронні функції. Натомість ми створюємо велику контррозвідку, що протидіятиме загрозам державної безпеки від інших країн та груп. Спецслужба не займатиметься розслідуванням економічних злочинів, корупції, організованою злочинністю. І взагалі, чому оргзлочинністю має займатися СБУ, а не Нацполіція? Чому антикорупційною діяльністю має опікуватися СБУ, а не НАБУ, НАЗК чи ДБР? Сьогодні відбувається велике змішування, перетікання між різними правоохоронними органами – це неправильно! Ми маємо чітко розуміти, що СБУ – це не правоохоронний орган. У неї інший критерій якості. І вимірюється він не кількістю кримінальних проваджень. Поясню на простому прикладі.

Скажімо, до СБУ надходять дані, що певна людина є корупціонером. Служба розпочинає розслідування і дізнається, що особа корумпується агентом іншої країни – наприклад, Росією. Корупціонер є чиновником високого рангу, і його дії спрямовані на шкоду інтересам нашої держави, на передачу важливої інформації, псування документів. У цій ситуації, якщо ми би залишили за СБУ функцію правоохоронних органів, виникала б спокуса зловити людину за корупцію і покращити статистику роботи. Вона передала б матеріали справи до суду і посадила корупціонера. Але нехай цим займаються НАБУ чи ДБР. У спецслужби має бути інше завдання – продовжити слідкувати за корупціонером, виявити агентурну мережу: з ким він співпрацює, як вони діють, кому передають інформацію. І в результаті – «накрити» всіх. Ось це й буде справжній захист безпеки країни, а не ще одна «галочка» в статистиці органу.

Таким чином, ми перебудовуємо СБУ в справжню спецслужбу з іншими підходами до визначення своєї ефективності, до роботи на випередження, з потужною інформаційно-аналітичною складовою, системою підтримки ухвалення рішень для керівництва держави, не дублюючи функції правоохоронних органів.

Зовнішні загрози

Якщо розслідування економічних злочинів – це суто правоохоронна функція, то СБУ стане контррозвідкою, яка протидіятиме зовнішньому впливу в економічній сфері. По суті, економічний злочин той чи інший бізнесмен може і не здійснювати, навіть якщо є підозра. А от чи не пов’язаний він з іншою країною, транснаціональною корпорацією або злочинним угрупуванням, що завдає шкоди державі, чи не є його компанія філією інших спецслужб, що використовує наших чиновників, щоб протягувати рішення в інтересах іншої держави – оце вже інше питання.

Контррозвідка відтепер має знати, чи не належить, наприклад, український мобільний оператор російським власникам. Сучасні спецслужби у світі стежать, зокрема і за тим, щоб державна власність не передавалась в приватизацію, концесію іншим державам.

Щодо організованої злочинності. Головне для СБУ тепер – не зловити небезпечну банду, а розвідати, чи не є вона частиною транснаціональної злочинності, яка несе загрозу держбезпеці.

Окрім зменшення правоохоронних функцій ухвалення пакету законів про СБУ дозволить скоротити чисельність складу з 30 тис. осіб до 17 тис. Адже зараз фактично служба має забагато штабістів. Водночас їй потрібно нарощувати оперативні спроможності, фахівців, які діятимуть «на землі», а не в київських кабінетах центрального управління. Також запроваджується принцип цивільно-демократичного контролю. Це світова практика, коли створюється відповідний парламентський комітет, що контролюватиме діяльність СБУ і наглядатиме за нею.