Юрій Корявченков: «Ми обов’язково переможемо. Інакше просто не може бути»

Цьогоріч День Незалежності України – особливий. Він співпав з півріччям героїчної боротьби українського народу з повномасштабною агресією росії. Пів року – значущий проміжок часу, за який життя кожного українця – від Президента до мешканця невеликого села – змінилося докорінно. Що змінилося, а що залишилося сталим, які є здобутки і проблеми. Про це і багато іншого ми поговорили з народним депутатом від «Слуги Народу» Юрієм Корявченковим.

– Повномасштабне вторгнення триває майже пів року. Це – виклик для України і кожного з нас. З чим зіткнувся Кривий Ріг і Криворізький район?

З розумінням того, що точка неповернення пройдена. А якщо більш практично: з тим, що кожен має по максимуму робити все для перемоги.

– Криворіжжя – регіон, який з перших днів долучається до процесу допомоги на фронті і в тилу. Як у цьому залучені депутати від «Слуги Народу» на місцях?

Депутати роблять все для того, щоб працювати ефективно. Формують продуктові пакунки та набори предметів першої необхідності. Це засоби гігієни, ковдри, подушки, в разі необхідності – одяг. За час війни передали гуманітарку майже 34 000 людей, які вимушено полишили рідні міста, а також – 500 місцевим багатодітним родинам і людям з інвалідністю, які постраждали від війни.

– Підтримка цивільних з гарячих регіонів, військових на фронті, родин з дітьми, літніх людей – це будні кожного з нас. Підсумуйте, як і кому допомагали упродовж цих тривалих шести місяців. Як щодо наших захисників?

Звісно, ми завжди поряд з військовими. Намагаємося врахувати всі їхні потреби: від автівок і амуніції до палива та харчування. За пів року передали нашим захисникам 2800 футболок, 500 комплектів термо- та 3000 звичайної білизни, 45 автівок, 47 приладів нічного бачення, приціли та дрон загальною вартістю 165 тисяч євро завдяки співпраці з Міністерством цифрової трансформації, 24 тепловізори, 15 генераторів, 2 квадрокоптери, 53 бронежилети, каски та берці, 30 спальних мішків, 80 ліхтарів, 1000 комплектів форми натівського зразка, 10 000 літрів дизпалива для розвідувальних автівок.

– Великої уваги потребують лікарні. Який стан справ із забезпеченням медзакладів, реабілітаційних центрів? Чи потребували вони допомоги і якої саме?

Медики – одні з багатьох героїв війни. Непомітних. У них свій фронт. Намагаємося зробити так, щоб на ньому вони були у всеозброєнні. За 6 місяців війни лікарні Криворізького району отримали  2 реанімаційні та 30 медичних ліжок, 100 тонн медикаментів, 4 автівки швидкої допомоги, 150 комплектів для лікарень, 4 портативні ШВЛи, 1 стерилізатор, 2 апарати УЗД. Медзаклади можуть розраховувати на нашу підтримку і надалі.

– Чи налагоджена співпраця з іншими регіонами?

Ми намагаємося допомагати тим, хто цього потребує, і дуже раді, що наші друзі з інших регіонів самі готові підставити плече підтримки. За пів року нам вдалося отримати та розподілити більше 600 тонн гуманітарки. Це продукти харчування, засоби гігієни, ліки, медобладнання, одяг, предмети першої необхідності. Вантажі їхали з Тернопільської, Львівської, Чернівецької, Хмельницької, Рівненської, Волинської областей.

– Міжнародні гуманітарні вантажі – звичне явище під час війни. Кривий Ріг і Криворізький район мають таких партнерів за кордоном?

Безумовно. До згаданих вище небайдужих людей долучилися наші друзі з Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії. Після мого візиту до Іспанії та зустрічі з послом Сергієм Погорельцевим у Мадриді та генеральним консулом у Барселоні ведеться робота за кількома напрямками. Я зараз говорю про надання адресної гуманітарної допомоги, лікування та реабілітацію наших військових за кордоном, відпочинок малечі, дитинство якої перервала війна. За допомогою нардепа Олени Криворучкіної з Криворізького району та населених пунктів інших регіонів евакуйовано дві групи багатодітних родин до Італії, групу багатодітних родин до Швеції, малечу з інвалідністю до Латвії.

– А як щодо проєктів, пов’язаних з переселенцями? Чи вистачало на них часу?

Звісно. Кривий Ріг прийняв десятки тисяч переселенців. Ми дуже хочемо, щоб ці люди не лише почувалися в безпеці, а й розуміли, що вони тут не чужі. Діти – особлива історія. Організували для них спеціальні дитячі майданчики. Заняття з малювання, шахів, шашок, вивчення Всесвіту та небесних тіл, уроки веселої хімії, англійської, перегляд мультфільмів. До таких активностей у Тернівському та Покровському районах долучилися більше 100 дітлахів. І ця цифра, безумовно, зростає.

– Як ви зустріли повномасштабну війну? Наскільки швидко змогли адаптуватися до нових умов?

Не було інших варіантів. Більшість місцевих депутатів та голів громад – на місцях. Вони залишаються на зв’язку в режимі 24/7. За час повномасштабної війни проведено близько 20 сесій. На них розглядалися пріоритетні питання: підтримка Президента, виділення коштів на ЗСУ, ТрО, укріплення оборони, допомога переселенцям. Але в першу чергу ми не депутати або чиновники, а люди. Кожен намагається максимально наближати перемогу.

– Знаю, що депутати також взяли до рук зброю і нині на передовій або в теробороні. Розкажіть про них.

Ви праві. Ми пишаємося цими людьми. 13 наших депутатів – в лавах ЗСУ та ТрО боронять незалежність України. Олександр Фастовець обіймає посаду радника начальника Криворізької районної військової адміністрації. Депутатки Тетяна Чабанова, Світлана Максимчук, Ірина Жеретовська координують діяльність центральних гуманітарних штабів. Депутати Роман Варваров, Світлана Лузан, Наталія Савіщенко, Тетяна Лукіна відповідають за гуманітарні штаби Тернівського району.

– Трохи про особисте. Який період великої війни став для вас найважчим?

Напевно, її початок. Як і в усіх. Але майже одразу зрозумів, що панікувати немає часу. Треба працювати. Що і продовжуємо робити.

– Кривий Ріг і Криворізький район – це прифронтові території. Яка ситуація з руйнуваннями та відновленням пошкоджених об’єктів?

Криворізький район межує з Херсонщиною, його регулярно обстрілюють. Думаю, ви і самі бачите, що майже кожного дня в інформаційних випусках фігурує Апостолівська, Зеленодольська, Широківська громади. Там трапляються «прильоти», які не лише руйнують інфраструктуру, а й забирають людські життя. Спеціалісти оперативно лагодять перебиті мережі, відновлюють електропостачання, але повноцінна відбудова пошкоджених об’єктів можлива після перемоги. Зараз це головна мета.

– Відлуння війни відчуватиметься ще довго. Але планувати мирне життя можна і треба. Які плани у вас?

          Після перемоги на нас чекає тривалий процес відбудови країни. Кожен має зробити все від себе залежне, щоб цей процес проходив якомога швидше.

– Цьогоріч День Незалежності України – особливий. Що для вас означає це свято?

          Зараз День Незалежності – символ нашої боротьби. Боротьби та перемоги.

– Що б Ви хотіли побажати землякам до Дня Незалежності?

          Сил, витримки та віри в Україну. Ми обов’язково переможемо. Інакше просто не може бути!