Мовчання ламає долі: чому не можна ігнорувати домашнє та гендерно зумовлене насильство

Домашнє насильство багато хто сприймає як буденність. Це не війна, не відкритий напад. Це щось, що «не заважає» громаді, що родини приховують за зачиненими дверима. Кривдник назовні зберігає людське обличчя, а жертва – мовчання. Щоб подолати суспільну байдужість до цієї проблеми, «Зе!Жінки Кривий Ріг» провели круглий стіл до 16 днів проти насильства.

Щорічно два мільйона людей в Україні страждає від домашнього насильства. 80% – це жінки. І це шокуючі цифри. Кожна п’ята жінка терпить фізичне, психологічне. сексуальне, економічне чи репродуктивне насильство, бо впевнена – ніхто не допоможе, бо «ти ж сама його обрала».

Суспільство стигматизує жертв. «А що ти йому сказала?», «А як ти вдягнулась?», «А чому ти не зробила, що він сказав?» – все це способи сказати «Ти сама винна». Це багатовимірна проблема, подолати яку можна лише через зміну суспільного уявлення про домашнє та гендерно зумовлене насильство.

Тож учасниці разом із представницею проєкту «ВОНА хаб» від Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні Наталією Мількевич оговорили причини й наслідки цих злочинів, роль суспільства у стійкості цієї проблеми, можливі кроки для подолання стереотипів і дієвої допомоги жертвам.

«Ми не маємо мовчати. Ми не маємо ігнорувати цю проблему. Як суспільство, ми мусимо підтримувати жертв насильства і сприяти тому, щоб кривдники були покарані. Занадто довго замовчування лишається спотвореним суспільним договором щодо цієї теми, але давно час переглянути свої переконання і стати опорою для жертв у їх прагненні розірвати замкнене коло», – зазначила лідерка руху «Зе!Жінки Кривий Ріг», депутатка Криворізької міськради від «Слуги Народу» Світлана Максимчук.