Минулоріч 24 лютого збройні сили рф розпочали війну проти України. Повномасштабну, цинічну й жорстоку, що, попри невизначеність і біль, згуртувала українців, стала надпотужним мотиватором для тяжкої роботи для захисту рідних міст, сіл, країни. Змінила вона й життя депутата Центрально-Міської районної ради від «Слуги Народу» Сергія Кузнєцова.

«В найкоротші терміни було налагоджено виробництво коктейлів Молотова, мешканці варили з металу їжаки, будували та укріплювали фортифікаційні споруди, виготовляли маскувальні сітки… Робили все, аби ворог не пройшов», – згадує Сергій.

За два тижні згуртованої роботи селище Авангард було цілком захищене з усіх напрямків. Після цього Сергій вирішив вступити до лав Збройних сил України та боронити свою землю зі зброєю в руках. Так, повертаючись з роботи після нічної зміни, поїхав до військкомату. Депутат до того не служив в армії та не мав військового досвіду, але мав освіту медичну, тож його одразу прийняли до ЗСУ.

«Ми сіли в автобус, не знали, куди нас повезуть, але було все одно – ми їхали захищати Батьківщину. Там, де це найбільш потрібно. Так я потрапив до лав Національної гвардії України на посаду санітарного інструктора роти», – розповідає депутат.

Одразу включився в роботу та почав інструктувати бійців щодо надання першої медичної допомоги і водночас сам навчався поводженню зі зброєю, їздив на стрільби на полігон. Як і всі українці, військові щодня моніторили новини з різних джерел. Звістки були болючими – ворог активно окуповував Україну. Тому Сергій Кузнєцов вже на початку квітня минулого року поїхав на передову російсько-української війни. Був заведений разом із взводом на нульову позицію до 54 окремої бригади. На той час її бійці були дуже виснажені, бо тримали дуже великий фронт та запекло билися з ворогами. Новоприбулих завели на позиції в напрямку Волновахи. Сергій разом із побратимами боронили Новомихайлівку, через яку проходить розв’язка доріг на Вугледар та Мар’їнку Донецької області.

«Кожного дня ворог намагався прорвати наші позиції, використовуючи всі види озброєння та техніки, що в нього є. Та ми не відступили та мужньо палили їхню техніку разом з екіпажами. Роботи було багато – кожного дня потребували допомоги поранені побратими та цивільне населення, що лишалося на той час в селищі. Так я місяць пробув на нулі», – говорить Сергій Кузнєцов.

Пізніше підрозділ Сергія перекинули на інші позиції в Антонівку, що не так далеко від Новомихайлівки. Там бійці вперше за місяць мали можливість банально покупатися та привести себе до ладу. На нових позиціях було менш гаряче. Відносно. Адже й там по позиціях українських захисників постійно працювала ворожа авіація та артилерія.

Після була служба в Кураховому, Донецькому обласному шпиталі. Далі – повернення в Кривий Ріг, під кінець липня. Але на той момент вже більше половини взводу з різними пораненнями були евакуйовані з передової раніше. До листопада Сергій Кузнєцов ніс службу на Криворіжжі, надавав медичну допомогу бійцям батальйону на різних об’єктах критичної інфраструктури й блокпостах, від Жовтих Вод до Зеленодольська.

В листопаді Сергій зі своєю ротою вирушив на Херсонщину, але вже цього лютого знову служить на Донеччині.