Пошук Меню
Пошук по сайту:
Закрити

Головний санлікар Ляшко розповів, хто і як відтепер боротиметься з епідеміями

Головний санлікар Ляшко розповів, хто і як відтепер боротиметься з епідеміями

Хто відповідатиме за збереження та зміцнення здоров’я населення? Як будуть виявлятися епідеміологічні спалахи? Врегулювати ці питання покликаний законопроєкт №4142 «Про систему громадського здоров’я». Про головне у документі розповідає головний санітарний лікар України Віктор Ляшко.

Чому для регулювання системи громадського здоров’я потрібен окремий закон?

Пандемія коронавірусної хвороби вже стала найбільшим викликом і найбільшим уроком для системи охорони здоров’я в Україні. Нам вдавалося поступово вирішувати гарячі проблеми та реагувати на критичні ризики.

Але для майбутнього цього замало. Чому?

Тому що виконавчій гілці влади необхідні прості й зрозумілі інструменти, які дозволять закласти фундамент розбудови нової підсистеми – системи громадського здоров’я.

Насправді, питання розбудови такої системи стало актуальним понад 5 років тому. А виклики в сфері громадського здоров’я, як пандемії інфекційних хвороб, тільки загострюють нашу потребу. В чому зараз проблема? Це незбалансованість суб’єктів системи, дублювання функцій та їхня невизначеність. Вони не дозволяють ефективно реагувати на виклики, наприклад епідемію грипу, насамперед на рівні регіонів. У невеликих містах функції та роль головних санітарних лікарів обмежена, владні повноваження не врегульовані.

Чи допоможе створення системи у боротьбі з епідеміями?

Законопроєкт № 4142 «Про систему громадського здоров’я» є базовим, без ухвалення якого ми будемо приречені тільки «гасити пожежі», замість того, щоб передбачати і не допустити їх. Відсутність закону також обмежує ухвалення низки підзаконних актів, які на операційному рівні могли б покращити ефективність виконання окремих функцій.

Окрім того, будь-які системні інвестиції та розвиток, зокрема залучення коштів міжнародної допомоги, так само, як і виконання міжнародних зобов’язань, ускладнено без бачення чіткої архітектури системи та визначення відповідальних сторін на рівні закону.

Центр громадського здоров’я – це новий державний орган? На кшталт епідеміологічної служби?

Не зовсім. Насамперед ми оптимізуємо чинний державний орган – Центр громадського здоров’я МОЗ, із встановленням чіткого взаємозв’язку між національним та регіональними рівнями.
На засіданні профільного комітету нами переглянуті норми, що раніше передбачали створення нового уповноваженого органу. Ці норми усунені, посилаючись на рекомендації міжнародних партнерів.

У законопроєкті передбачається побудова вертикально інтегрованої мережі центрів із контролю та профілактики хвороб. Також буде створена головна експертна установа, яка забезпечить координацію діяльності мережі в межах епідеміологічного нагляду та реагування на небезпеки.

Окрім того, керівники центрів матимуть статус головних державних санітарних лікарів областей. Це потрібно, аби забезпечити їх необхідними владними повноваженням. Виключно з метою впливу на надзвичайні ситуації в системі охорони здоров’я.

Як працюватиме Центр громадського здоров’я?

ЦГЗ продовжить виконувати аналітичну, експертну та наукову функції. Окрім того, в структурі центру збережуть та продовжать свій розвиток національні референс-лабораторії. Також він виконуватиме функції контактного центру з питань міжнародних медико-санітарних правил, та інші міжнародні зобов’язання.

Як формуватимуть територіальні центри і чим вони безпосередньо займатимуться?

Територіальні підрозділи (Центри контролю та профілактики захворюваності) створюватимуться навколо регіональних потужностей – лабораторних центрів, обласних центрів громадського здоров’я, підрозділів зі статистики, моніторингу та оцінки.
Підрозділи повністю відповідатимуть за власний регіон – від рутинного моніторингу показників до прогнозування, виявлення спалахів та реагування на них.

Окрім того, підрозділи займатимуться промоцією здоров’я та реалізацією пріоритетних регіональних програм.

Чому прибрали з законопроєкту №4142 обов’язкове щеплення?

Питання щодо вакцинації безпосередньо не пов’язане зі створенням власне системи громадського здоров’я. Проєкт №4142 несе насамперед організаційний характер. Він також встановлює механізми взаємодії та розподіл функцій між суб’єктами всередині системи. А от питання реалізації та вдосконалення програм імунопрофілактики вирішуватимуть внесенням змін до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Які ще важливі зміни передбачені у законопроєкті №4142?

Пандемія коронавірусу SARS-CoV-2 виявила слабкі місця в системі забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Розробка та впровадження ґрунтовних змін для розбудови в Україні ефективної системи громадського здоров’я потребує затвердження базового закону. Він встановить ключові принципи побудови системи та розподілу функцій між суб’єктами.

Нова структура повинна забезпечити дієву координацію суб’єктів системи громадського здоров’я на всіх рівнях, чітко визначити порядок дій в разі надзвичайної ситуації та здійснювати постійний моніторинг та аналіз потенційних ризиків для здоров’я населення.

Ефективна робота системи буде забезпечена за рахунок побудови єдиної вертикалі – з національного до місцевого рівнів. Це забезпечить повне і своєчасне виконання програм, стратегій та дій з метою захисту здоров’я, а також промоції здорового способу життя.

Вертикально побудована система буде здатна швидко реагувати на надзвичайні події, включаючи спалахи епідемій та пандемій. До речі, нова система створюється в межах виконання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом.

Поділитись:

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
  • WhatsApp
  • Viber
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАНЬТЕ ЧАСТИНОЮ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «СЛУГА НАРОДУ»!

Приєднатися