#ГероїСередНас. Закарпатський професор Федір Шандор захищає Україну на фронті

Кожен нині тримає свій фронт. Депутат Закарпатської обласної ради, голова фракції «Слуга Народу» Федір Шандор діє одразу на двох: захищає Україну на передовій від ворога та в режимі онлайн навчає молоде покоління в рідному університеті.

До повномасштабного вторгнення Федір Федорович був туризмознавцем, професором, педагогом. Після 24 лютого він ще й військовий. А нещодавно Федір Шандор став командиром 1-ї стрілецької роти 68-го окремого батальйону 101-ї бригади ТрО.

«23 лютого у нас була дискусія, я навіть поставив 100 гривень на те, що війни не буде, вона ж нелогічна. Наступного ранку, коли збирався в університет, був шокований. Тоді провів три пари у психологів, але відчуття було «ніби ударений міхом по голові», як у нас говорять на Закарпатті. Прочитав все на одному подиху, і навіть студенти не йшли на перерви. Після того зустрілися з друзями, випили каву та пішли у військкомат. Нам дали дві години на збори, і вже о 16-й ми були в казармах», – згадує Федір Шандор.

Розгромлені міста, бомбардування, битва в Гостомелі – в ті ж перші дні, за його словами, прийшло усвідомлення, що це не «спецоперація», як кажуть наші вороги, а повномасштабна війна, наступи з усіх сторін.

«Це війна проти українців, це не те, що комусь не подобається мова чи культурні маркери, йшлося про знищення українців як явища. Тоді було кілька виходів: втекти, сидіти вдома або намагатися давати відсіч. Я чітко усвідомлював, що треба йти», – наголосив депутат.

40 днів навчань, зокрема і поводження зі зброєю, – і от 10 квітня батальйон відправився з місця дислокації на Донецький напрямок. Тоді на нульовій лінії під обстрілами наші військові стояли безперестанку 117 днів.

Як зауважує Федір Шандор, там зовсім інший світ, все зміщується на 180°. Інститути держави та освіти, не такі як інститути армії, війни. Тому Федору, як творчій особистості, важко було звикнути до формату самодисципліни.

Наші герої сильні, проте на війні страшно кожному. Такий момент пережив і Федір Федорович.

«Був період, коли звичайних рацій не було, користувалися іграшковими. От згадую сильні обстріли, бомбардування, а м з побратимом сиділи тоді в спостережному пункті. Обнявшись, чекали, що буде далі. Вийшли – урвища поруч були глибиною до метра. Тоді по рації питають наші з бліндажів: “Хтось живий?”, бо всі були впевнені, що нас уже немає. Не казали “Вийдіть на зв’язок”, а питали “Хтось живий?”. Слава Богу живі, маємо хороший урок. Тоді копали як ніколи», – згадує депутат.

Зараз багато хто знає Федора Шандора як професора з окопів. Попри те, що він першого дня пішов до військкомату, продовжував системно проводити пари, адже під час дистанційного навчання є така можливість. І коли відправився на передову, не говорив студентам. Мовляв, а чим хвалитися? Але під час однієї з лекцій у травні молодь почула постріли – і тоді вже викладач показав їм, де знаходиться.

«Україна – є. Саме через такі трагічні обставини українці змішалися, об’єдналися, стали українцями, які люблять свою державу. Війна не закінчиться, навіть коли ми вийдемо на кордони – ворог мусить розвалиться зсередини. Тому ми маємо тримати зброю, поки ворог просто не впаде на коліна перед нами», – резюмував Федір Шандор.