#ГероїСередНас. Владислав Мартиченко з Миколаївщини створив гуманітарний хаб та боронить Південь України в лавах ЗСУ

До початку широкомасштабної війни депутат Миколаївської облради від «Слуги Народу» Владислав Мартиченко вже мав військовий досвід – три роки у Державній прикордонній службі. Також брав участь у військових зборах для резервістів. Тому, коли почалося вторгнення, у перші ж дні вступив до тероборони Первомайська.

«Про те, що я буду воювати на фронті, знав уже 24 лютого. Довіз сімʼю до кордону, а на зворотному шляху вирішив, що їду вступати до батальйону тероборони. До речі, дорога була важка і довга, тому поки я два дні їхав із Заходу до Первомайська, моя дружина вже відправила перший вантаж із допомогою з Німеччини», – розповідає Владислав Мартиченко про початок роботи його гуманітарного хабу.

До відкриття масштабного гуманітарного пункту у Первомайську долучилися й інші депутати від «Слуги Народу» – нардеп Максим Дирдін і депутати Миколаївської облради Віталій Порхун та Ігор Савченко. Щотижня на склади хабу приходили дві 20-тонні фури із допомогою, яку передавали не тільки цивільним, а й до лікарень, соціальних закладів, військовим та навіть до інших областей, де були активні бойові дії. Так до Донецької області відправили дві вантажівки із продуктами та медикаментами, стільки ж до Чернігівської, Київської та Херсонської.

«У тих областях тривали активні бойові дії, але знаходилися такі сміливі водії, які все одно їздили туди і навіть потрапляли під ворожі обстріли. На той час в Миколаєві теж була напружена безпекова ситуація, дві з трьох основних трас контролював ворог, тому везти до Миколаєва допомогу водії не погоджувалися. Це було дійсно небезпечно. Тоді ми з колегами вирішили створити цей хаб, аби розвантажувати допомогу тут і меншими обсягами, але регулярно везти до обласного центру. До нас приїжджали з громад, завантажувалися і далі передавали гуманітарку місцевим у селах», – згадує представник «Слуги Народу». 

Депутат розповів, що коли Миколаїв закріпився в обороні, це дозволило збільшити обсяги допомоги містянам, адже водії вже погоджувалися туди їздити. Тоді він створив у місті окремий гуманітарний штаб, куди приїздили 5-тонні вантажівки, а вже звідти допомогу розвозили містом. Значний обсяг допомоги направили і військовим – їх забезпечували тепловізорами, біноклями, формою, ремінно-плечовими системами, касками, бронежилетами тощо. 

«До допомоги я залучив своїх рідних. Дружина відправляла вантажі з-за кордону, тут їх зустрічав та розвозив брат із батьком. І коли гуманітарна робота була налагоджена настільки, що все працювало автоматично, я призвався до Збройних сил України. Я не можу сказати, що тут є якість труднощі, які неможливо подолати. Нами рухають принципи, віра в Україну, наше майбутнє. Якісь такі банальні речі, як, наприклад, відсутність сну або дискомфорт, відходять на другий план. У нас є ціль – гнати ворога, і натхнення для цього. Тому ми не плануємо зупинятись і зробимо все, що від нас залежить, аби в Україні не лишилося жодного окупанта», – запевняє Владислав Мартиченко. 

Відомо, що на початку повномасштабного вторгнення окупанти тероризували дзвінками та повідомленнями представників місцевого самоврядування, і Владислав не став виключенням. Окупанти, напевно, знають, що депутат воює проти них, і на початку вторгнення вони навіть намагалися до нього додзвонитися і отримати інформацію.

«Подзвонили, представились як керівництво Держекоінспекції в Києві, та, нонсенс, спитали про місце розташування наших підрозділів. Звичайно ж, на цьому наша розмова закінчилася і вони пішли слідом за рускім воєнним корабльом», – згадує депутат.

Зараз Владислав Мартиченко боронить Південь України у складі однієї з бригад, але після перемоги мріє про звичні для нас довоєнні речі.

«Я хочу на море і тепла. Хочу відпочити з усіма побратимами з абсолютним спокоєм і розумінням, що Україна перемогла і нам більше нічого не загрожує. І, звичайно ж, повернутися до відбудови країни, тому що роботи буде дійсно багато. Хочеться втілити ті екологічні проєкти, які планували зробити до війни. Це і очисні системи, і сміттєперероблювальні заводи тощо. Чиста вода і повітря – це здоровʼя наших дітей, і коли ми звільнимо нашу державу, треба буде відновлювати ті екологічні збитки, які нам завдали окупанти», – поділився своїми планами Владислав Мартиченко.