#ГероїСередНас. Тетяна Нестеренко з Чернігівщини в умовах окупації приймала пологи та підтримувала породіль
- 292
Депутатка Новгород-Сіверської районної ради від «Слуги Народу» Тетяна Нестеренко – єдина в Семенівській громаді акушер-гінеколог, яка під час окупації самотужки приймала пологи і з допомогою хірурга робила кесарів розтин.
Майже два місяці жаху від танкових колон, гулу літаків над головою, що прямували з бомбами на Чернігів, «орків», які сараною раптово налітали в місто, – такою прийшла війна в прикордонну Семенівку Чернігівської області.
Вагітних неможливо було доправити до пологового будинку, де їм могли надати належну допомогу, тож жінки народжували в умовах нестачі медикаментів та обладнання – у лікарні вже чотири роки немає пологового відділення. Тетяна Нестеренко дякує волонтерам та знайомим, які знайшли необхідні ліки та передали зі Львова і Києва.
«Я працюю лікарем вже 18 років, 10 з них акушером-гінекологом, але те, що відчувала в найстрашніші майже два місяці окупації, не забуду ніколи. Мусила лікувати навіть такі хвороби, з якими раніше відправляли в область, згадала і першу свою спеціальність неонатолога. У нас із чоловіком (він також лікар – хірург) троє дітей, і це найтяжчий вибір у моєму житті, який я роблю щодня, йдучи на роботу. Вибір між ними і необхідністю. І своїх дітей жаль, і чужих», – зізнається депутатка.
У лікарні закривали вікна в маніпуляційній та пологовому залі на четвертому поверсі мішками з піском, щоб світла не було помітно ззовні, а при обстрілі можна було б врятуватися від уламків. Стерилізували приміщення тоді кварцевою лампою.
«Мене вразило те, що зазвичай під час пологів майбутні матері нервують, але, в таких умовах, наприклад, одна жінка спокійно відповіла, що це лише пологи і зовсім нічого страшного в порівнянні з тим, що вона пережила при евакуації з Чернігова. А інша жінка, притискаючи до серця новонароджену донечку, тихо плакала, бо чоловік вже тиждень не виходив на зв’язок. А потім у день виписки отримала звістку і одночасно плакала від жаху, що він в полоні, й сміялася від щастя, що він живий. Інколи здається, що це все не насправді, що це якесь невдале кіно, бо такого просто не може бути у 21-му столітті», – говорить Тетяна Нестеренко.
Жоден лікар Семенівської міської лікарні не покинув своє робоче місце.
«Це було б дезертирством», – вважає депутатка. І додає: «Якщо робиш все, що можеш і вмієш, і це приносить якусь користь задля перемоги – більше шансів вижити і не зійти з розуму».