#ГероїСередНас. Ольга Гаркавенко з Сумщини разом із односельчанами пережила 39 днів окупації

Ольга Гаркавенко, голова Новослобідської територіальної громади Конотопського району Сумської області від «Слуги Народу», з перших днів повномасштабної війни і до сьогодні 24 години на добу координує життя в громаді і допомагає тим, хто потребує підтримки.

«24 лютого о 4:00 ранку зателефонував мій заступник, який мешкає у Новій Слободі, і сказав: війна, нас бомблять. Я вийшла на вулицю, а над нами все летіло, все небо було червоним. О 6:30 пішли танки, а ми побігли на роботу. Зайшли в сільську раду, одне на одного подивилися: хто плаче, хто нічого не розуміє, танки йдуть, люди телефонують, плачуть у трубку, не знають, що робити. Радили не виходити на вулицю, сидіти по хатах. Рахували ворожі танки, вони рухалися повз нас і наступного дня, ми чекали і не виходили з дому. Танки рухалися деякими селами громади 39 днів. Спочатку вони просто їхали, а вже згодом їх почали супроводжувати гелікоптери, які обстрілювали села», – пригадує Ольга початок широкомасштабного наступу.

Коли в перший день росіяни зайшли до села, то стовпи позвалювали, і люди залишилися без світла. Аварійні служби не їхали. Дроти натягували власними силами.

«Заїхали танки – люди поховалися в кущі, двори. Танки пройшли – вилізли і тягнуть дроти далі. Отак ми і жили 39 днів», – згадує Ольга Олександрівна.

Попри проходження ворожої техніки через населені пункти громади Ольга Гаркавенко завжди була на зв’язку з мешканцями громади та надавала їм всю можливу необхідну допомогу.

Ольга контролює все – від формування потреб жителів до доставки продовольчих товарів. Адже через небезпеку під час окупації області товаровиробники не хотіли приїжджати в громаду.

«Діставати пальне нам допомагали аграрії. Багато робилося того, чого навіть і не думав, що будеш робити. Якщо раніше ми працювали за статутом, то про те, що відбувалося під час окупації, не написано ніде. Як зорганізується ця робота, так і працює громада. В тих умовах наші листоноші навіть роздавали пенсії, гроші привозили з Конотопу самі. Їздили і знали, що десь поруч рухається ворожа техніка. Але розуміли, що людям потрібна готівка. У нас на початок бойових дій ні у кого не було готівки. На картках були гроші, але карткою ніде не можна було розрахуватися. Щоб перший раз закупити хліб і довезти людям, ми збирали гроші з усіх: в кого двадцять гривень, в кого тисяча, в кого п’ятсот. У нас на кожен день був розписаний список: сьогодні – Бояро-Лежачі, завтра – Юр’єве, післязавтра – Нова Слобода», – говорить голова.

Новослобідська громада і сьогодні ще перебуває в зоні бойових дій. Регулярні обстріли не дають спокійно жити. Та голова по справжньому служить своїй громаді. Яка, як ніколи, єдина і згуртована.

«Якщо ми веземо хліб – а це весна, дороги розмило, а ще й танки пройшли – і бачимо, що не довеземо, то люди, прості мешканці громади, виїжджали на тракторах, забирали. Ми діяли як єдина дружна родина, ще більше згуртувалися і разом все це пройшли. Я думаю, все буде гаразд. Не можна сидіти, склавши руки. Кожен наближає перемогу, як може: хто може тримати зброю – він на передовій, хтось волонтерить, пече пиріжки, діти малюють. Якщо ми будемо сидіти і чекати, навіть в нашій громаді, нам ніхто не прийде і не допоможе. Ми робимо свій маленький внесок у велику перемогу», – каже Ольга Гаркавенко.