#ГероїСередНас. Марина Малахова з Херсона жила в окупованому селищі Станіслав та вела боротьбу на гуманітарному фронті

Як жилося в окупованому селищі за Херсоном, розповіла депутатка від «Слуги Народу» в Херсонській обласній раді, учасниця руху Зе!Жінки Марина Малахова.

Старший син депутатки служить в ЗСУ – і ви точно бачили його щемливу зустріч із бабусею на відео, що стало вірусним в соцмережах.

У Марини – двоє малолітніх дітей. Вона згадує, як родина стикнулася з подіями 24 лютого:

«Звісно, перший день повномасштабного вторгнення став шоком для всіх. Наступні кілька днів вдалося зорганізуватись і почати рішуче діяти – допомагати лікарням і гуманітарним штабам».

Марина Малахова є начальницею Херсонського міського управління Головного управління Держспоживслужби в Херсонській області. Має контакти із підприємцями, і вони через неї дізнавались про наявні потреби гуманітарних штабів.

«Передавали нашому бізнесу інформацію, куди яку допомогу скерувати. Одяг, харчові продукти – все розподілялось по нужденним», – розповідає Марина Малахова.

Після того, як російські війська увійшли в місто Херсон, чоловік Марини наполіг, аби вона виїхала.

«Ми з дітьми перебралися в Станіслав, тоді багато українців їхали в села. Винайняли житло у зовсім невідомих для нас людей. Вони фермери, згодом ми подружилися. Але наш «тиждень» переріс у два місяці окупації. Лінія фронту проходила якраз поряд», – ділиться спогадами депутатка.

Вона  згадує, що Станіслав одразу був заблокований окупантами. Дуже швидко продовольчі крамнички стали пустими. Виживати стало вкрай важко. Зникло електропостачання та зв’язок.

«Люди буквально вилазили на вишки та дахи, аби спіймати зв’язок і дізнатись, чи «взяли» Київ, що під Миколаєвом, що на фронтах», – каже Марина Малахова.

Станіслав в той час опинився на лінії фронту. Особливо страждало село Олександрівка, що належить до Станіславської громади.

«Під час важких боїв в Олександрівці здригалася земля. Евакуйоване населення прибувало до Станіславу і було геть розгублене. Людей привозили в порожні хати, без тепла і їжі. З жінкою, в якої я жила з дітьми, ми вирішили організувати кухню і годувати людей», – розповідає Марина Малахова.

Ситуація з харчами стала вкрай важкою, треба було «добувати продукти».

«Ми вирішили, що треба діяти. До села приїхав якийсь російський генерал. Наші люди вийшли на мітинг і просили розблокувати село. Моя колежанка на свій страх і ризик пішла говорити із ним також, попросила з’їздити до Херсону хоча б за хлібом, адже людям в громаді нема чого їсти. Після довгих умовлянь дозвіл надали. В той час я на свій страх і ризик вилазила на горище і зв’язувалась з Херсоном, аби зібрати потрібну кількість харчових продуктів і наша машина могла їх забрати до громади. Чому ризик? Бо працювали російські снайпери, і для них була забава стріляти по людях, що намагаються зловити зв’язок», – продовжила свою розповідь депутатка.

На Великдень Марина Малахова разом із дітьми перебралася з села до окупованого Херсону.

«В Херсоні я продовжила організовувати гуманітарну допомогу, яку направляли до Станіславської громади. Саме до громади, бо це велика кількість людей у декількох селах. 10000 населення – 3600 дворів. Звісно, багато хто виїхав, але лишились пенсіонери, лежачі люди. Їм потрібна була підтримка і можливість хоч якось протриматись в умовах окупації», – каже вона.

Після того, як Херсон довелося полишити і виїхати на підконтрольну Україні територію, робота все одно продовжилась. Як розповіла Марина Малахова, у неї була «своя» людина, яка періодично заїздила в окупований Херсон, збирала дані що і кому потрібно, яка допомога, а потім навіть адресно ця допомога доставлялася.

Вже на другий день після деокупації Херсону депутатка обласної ради була в місті. За її словами, вона «прикипіла до Станіславської громади і вирішила й надалі їм допомагати».

«Разом  із лідеркою руху Зе!Жінки на Херсонщині Ларисою Бортовик їздили до громади, аби дізнатись про реальний стан справ. Обійшли пішки двори, заходили в кожну хату, де живуть лежачі, ті, хто немає рідних чи опікунів, багатодітні сім’ї тощо, зібрали списки. Згодом ініціювали адресну доставку гуманітарної допомоги», – говорить депутатка.

Наразі робота з громадою продовжується, новий вантаж з харчовими продуктами готується до відправлення.