#ГероїСередНас. Лілія Маковецька з Одещини боронить Україну під позивним «Сонечко»

Лілія Маковецька в мирний час очолювала Ройлянську школу на Одещині. Викладала українську мову та літературу, долучалася до діяльності громадської організації «Українська Бессарабія», була обрана депутаткою від партії «Слуга Народу» до Успенівської селищної ради.

Лілія завжди дуже багато працювала. І турботи в неї були звичайні – організувати придбання необхідного обладнання для навчального закладу, підготувати учнів до участі у черговому конкурсі і радіти їхнім успіхам, відвідати засідання сесії, ініціювати потрібні громаді рішення.

Усе це залишилося у минулому рано вранці 24 лютого, коли почалася повномасштабна війна. Захищати Батьківщину пішли син і брат Лілії. Вона не могла залишитися осторонь.

Як вона сама каже про себе: «Збудувала будинок, зробила кар’єру, виростила дітей – усі питання закрила… Крім того, я гарно стріляю».
І додає: «Жінка в армії потрібна. Це однозначно».

Сьогодні депутатка й педагог Лілія Маковецька – солдат із позивним «Сонечко», стрілець 122-ї бригади Територіальної оборони України.
Це не випадково – вважає Лілія.

«Українські жінки віками не тільки надихали захисників, а й захищали рідну землю нарівні з чоловіками», – зазначає депутатка-захисниця.

Коли Лілії казали, що жінки у війську – це додаткові проблеми, вона лише посміхалася: «Хто вам це сказав? Звідки така впевненість? Я так не вважаю».

У приміщенні, де живе Лілія Маковецька і її колежанки в одностроях, дуже затишно. Картини, ікони, квіти. І разом з тим – автомати, шоломи, медикаменти, уніформа. Ці сильні жінки готові щохвилинно прийти на допомогу тим, хто її потребує, чи захистити їх зі зброєю в руках.

«Так було завжди, – каже Лілія Маковецька. – Пригадайте Запорізьку Січ. Чоловік йшов у військо, а жінка залишалася вдома – командиром. Усе розрулювала, все вирішувала. Зараз нічого не змінилося. Ми самодостатні тому, що Україна – не край Росії, а центр Європи. У нас закладено такий фундамент, на якому будуються сильні особистості. Ми виховуємо своїх синів так, що вони не ховаються, а йдуть захищати рідну землю. Тому ми завжди перемагаємо».

У неї сяюча посмішка, неабияке почуття гумору і віра в Перемогу. На неї чекають вдома рідні та учні. А ще ця надзвичайна жінка з промовистим позивним «Сонечко» пише вірші.

Що б не сталось, яка у нас доля
Що нам завтрашній день принесе –
В цей момент незалежність і воля,
Україна для нас понад все!
Неможливо перемогти країну, де чарівні жінки дуже мирної професії йдуть її захищати разом із чоловіками!