#ГероїСередНас. Ірина Гладка з Житомирщини допомагає ЗСУ та переселенцям

Вже наступного дня після повномасштабного російського вторгнення в Житомирі почали готувати «бандеросмузі» – пляшки з запалювальною рідиною, якими забезпечили усі блок-пости у місті.

Згуртувала людей депутатка Житомирської міської ради від «Слуги Народу» Ірина Гладка, яка згодом назбирала майже 50 тонн амуніції для військових та безкоштовно годувала переселенців у своєму кафе.
Колишня мешканка Донецька, яка народилася у Волновасі, вона ще у 2016 році сформувала Союз переселенців «Мир на долоні». У ньому об’єдналися люди зі сходу та Криму. Саме вони й стали рушійною силою у перші дні повномасштабного вторгнення.

«25 лютого ми почали гуртуватися. Привезли військових, вони провели майстер-клас із виготовлення запальної суміші. Я купляла паливо, люди приносили мастило та пляшки і ми почали робити «бандеросмузі» й розвозили їх по всіх блокпостах», – згадує Ірина Гладка.

Згодом вона налагодила збір гуманітарної допомоги та постачання всього необхідного переселенцям у різних громадах Житомирської, Сумської та Київської областей. Вже за кілька днів після визволення Бучі та Гостомеля місцеві мешканці отримали гуманітарний вантаж з Житомирщини.

«А потім ми зайнялися допомогою військовим. Загалом завезли майже 50 тонн амуніції: одяг та взуття, тепловізори, прилади нічного бачення й навіть антидронну рушницю за 420 тис. грн. А для прикордонників вдалося придбати бус. От і зараз збираємо на дрон, лишилося зовсім трошки», – перераховує депутатка.

Загалом вона з однодумцями забезпечила формою майже 3 тис. військових, а зараз переймається їхніми нагальними потребами: збирають теплі речі, буржуйки для бліндажів, намети, зимові спальники, розкладні ліжка. Й звичайно, до всього цього завжди додають якісь смаколики та завозять на передову.

Водночас є в Ірини Гладкої й «другий фронт» – допомога переселенцям.

«Я сама виїхала з Донецька у 2014 році й розумію, як це, платити за оренду житла та ще якось жити на гроші, що після цього лишаються. Не завжди вдається швидко знайти роботу, та й кількість робочих місць зараз скоротилася. Тому треба певний період, щоб адаптуватися, і будь-яка допомога корисна», – свідчить вона.
Тож гарячі обіди, які отримують переселенці у її нетворкінг-кафе, також є частиною такої адаптації.

«Люди приходять не тільки за їжею. Вони знайомляться, спілкуються, дізнаються про новини зі своїх міст та інформацію про соціальну підтримку. Загалом гарячі обіди отримали майже 4 тис. людей. Якщо врахувати, що у Житомирі близько 9 тис. переселенців, то майже половину ми вже нагодували», – тішиться Ірина Гладка.