#ГероїСередНас. Ірина Азізян з Ужгорода допомагає тваринам, постраждалим від війни

Під час війни потребують допомоги не лише люди, а й хатні улюбленці та інші тварини, які потерпають від обстрілів окупантів. З перших днів повномасштабного вторгнення відповідну підтримку організувала депутатка Ужгородської міської ради від «Слуги Народу» Ірина Азізян.

Із Закарпаття вдалося спрямувати у різні регіони близько 300 т допомоги. Переважно йдеться про корм, але також доставляли переноски та інші потрібні тваринам речі.

«Тварини теж страждають від війни. Деякі люди тікають, залишаючи домашніх улюбленців у місті. Чиїсь власники гинуть під ворожими обстрілами. Інші собачки чи котики від звуків вибухів тікають з переляку й потім не можуть знайти дорогу додому. Породистим тваринам, котрі звикли перебувати вдома, ще складніше: вони просто не знають, як вижити у вуличних умовах. Стан, в якому їх знаходять волонтери, важко описати словами», – розповідає Ірина Азізян.

За її словами, в основному робота полягає у відправці корму тим, хто його насправді потребує. Мова про притулки, які збирають тваринок, дають їм другий шанс на життя, та людей, котрі не мають можливості зараз придбати таке харчування.

Вантаж не відправляють аби кому: у кожному місті є свої координатори-зоозахисники, котрі контролюють процес і за потреби його корегують. Є чіткі адресати, постійний контакт з власниками притулків, тому кожен вантаж відстежують.

«Пошук благодійних фондів, котрі б погодилися допомогти, розпочався з перших же днів війни. Спочатку в нас було 2-3 такі організації, та з часом їх кількість збільшувалася. На початку березня ми відправили перший вантаж у Київ. Розуміли, що жодна автівка не поїде з кормом туди, почали шукати варіанти. Він був один – потяг. До ночі тут все пакували, складали. І коли в столиці отримали ці три тони допомоги, ми були щасливі, що все вдалося», – наголосила депутатка.

Найбільше таких вантажів спрямували у «найгарячіші точки»: Харків, Запоріжжя, Донбас. У Харкові, до прикладу, волонтерам чи власникам притулків доводилося приходити на вокзал до початку комендантської години, аби о 1-й ночі зустріти потяг, потім там же ночувати прямо на пакунках з кормом, щоб зранку розвезти його адресатам.

«Все це непроста робота, але вона так само необхідна, як і допомога жителям тих міст. Коли тобі щось вдається, ти бачиш щасливі обличчя власників тваринок, бачиш, чи як ці собачки та котики смачно їдять, то це мотивує діяти далі. На такому ентузіазмі ми разом із притулками, волонтерами, міжнародними партнерами працюємо вже чимало місяців і зупинятися не збираємося!» – каже Ірина Азізян.