#ГероїСередНас. Інна Пенчук із Запоріжжя ініціює соціальні проекти та долучається до евакуації дітей і людей з інвалідністю

Депутатка Запорізької міської ради від «Слуги Народу», лідерка руху «Зе!Жінки» у Запоріжжі Інна Пенчук ще до повномасштабної війни опікувалася гуманітарними та соціальними питаннями.

Вона є ініціатором та співавтором багатьох регіональних громадських і культурних заходів, серед яких — щорічні фестивалі для дітей та молоді «Місто майбутнього» і «Медіавесна», а також наймасштабніший спортивний проєкт в Запорізькій області «Ярмарок спорту». Депутатка є авторкою понад 100 наукових публікацій, присвячених формуванню національної свідомості молоді засобами масової інформації і комунікації.

Інна Пенчук під час повномасштабного вторгнення постійно піклується та розв’язує питання підтримки дітей, молоді та соціально незахищених верств населення, реалізує проєкти з підтримки та соціальної адаптації дітей ВПО, а також з інклюзії.

Депутатка реалізувала масштабний проєкт з евакуації осіб з інвалідністю та дітей. Близько 200 осіб були евакуйовані до безпечніших регіонів країни, частину людей евакуювали за кордон до Німеччини та Румунії, де їм надали необхідну медичну допомогу та реабілітацію. Також завдяки наполегливій роботі Інни Пенчук вдалося евакуювати 86 юних футболістів до Австрії, де діти продовжили навчання та тренування.

Інна розповідає про одну складну ситуацію та про хороброго 9-річного хлопчика:
«Два місяці хлопчик Сашко разом з далекими родичами ховався від обстрілів у підвалі в рідному селі Степовому на Запоріжжі, і вивезти його до батьків та новонародженої сестри у Запоріжжя не могли, бо село опинилося в епіцентрі бойових дій. Зелених коридорів не було, але батьки не полишали спроб забрати дитину. Допомогти зголосилася команда відчайдушних волонтерів. Протягом усього шляху з окупованої території хлопчика передавали чи не з рук у руки. Наші волонтери вивезли в «Газелі» разом із Сашком ще 30 осіб. Хлопчик поводився дуже мужньо, не зронивши ні сльози. Розплакався вже при зустрічі з мамою. Потім він зібрався, і каже: «Я вже не плачу. Мені потрібні всі документи, всі речі, які передали разом зі мною, віддати мамі, цитую, «за номенклатурою». Тепер Сашко з родиною звикає до мирного життя, а ми працюємо далі, наближаючи Перемогу!».