#ГероїСередНас. Антон Табунщик з Миколаївщини опікується зведенням фортифікаційних споруд на прифронтовій Миколаївщині

Виїзди на території безпосередньо біля лінії зіткнення, ініціювання доставки матеріалів та важкий процес зведення захисних споруд для наших захисників – напрями, які повністю поглинули звичайне довоєнне життя депутата Миколаївської обласної ради від партії «Слуга Народу» Антона Табунщика.

Він зізнається, що початок повномасштабного вторгнення став для нього абсолютною несподіванкою.

«Я, як і, напевно, 99% українців, спав. І коли дружина сказала, що чула вибухи, я не повірив і намагався заснути далі, але – ні. З наступними я почав розуміти, що насправді відбувається», – згадує він.

Тоді Антон ще не знав, що вже незабаром візьме участь у зведенні першої захисної споруди в області.

«Перші години ми були в повному інформаційному вакуумі. Ми не знали, як діяти, чим допомоги. Ми спостерігали за рухом ворожої колони і вже 25 лютого розуміли, що Херсон майже зайняли окупанти. Тобто прийшло усвідомлення, що вже завтра (26 лютого) окупанти будуть тут. Тоді місто почало готуватися до оборони. Нашим головним завданням було скоординувати всіх, хто хоче допомогти, але не знає, чим саме», – пояснює Антон Табунщик.

Вже 24 лютого в операційному штабі Миколаївської ОВА, до складу якої і входить депутат, розуміли, що треба укріплювати позиції на херсонському напрямку. Тоді депутату поставили завдання укріпити їх на одному з цих напрямків, і вже вдень 26 лютого перша оборонна споруда була готова. Депутат розповідає, що проблем із матеріалами не було, адже допомагали всі. Наприклад, метал для їжаків надавали близько 10 підприємств абсолютно безкоштовно.

«У всіх було лише одне питання: куди їх відвезти. Тоді постало завдання із розміщенням усіх конструкцій, аби вони були використані доцільно та максимально корисно для оборони міста. Я координував ці питання, і якимось чином вийшло так, що я курував приблизно 70% їжаків, які переміщувалися Миколаєвом. Проблем із матеріалами справді не було, і тоді нам дуже допоміг телеграм-канал очільника ОВА Віталія Кіма. Він звернувся до містян із проханням виносити покришки на перехрестя, і люди виносили їх у такій кількості, що просто вражало», – розповідає депутат.

На думку Табунщика, це зіграло і значну психологічну роль в обороні міста. Кожна дія супроводжувалася інформаційно, і коли в перші дні повномасштабного вторгнення містяни готували коктейлі Молотова сотнями, а то і тисячами, та збирали автомобільні покришки, вороги вже боялися наступати на місто. Адже тоді покришки одразу підпалили б, аби засліпити ворога, і в цей же час навіть мирні закидували би їх запалювальними сумішами.

Потреба у збільшенні та зведенні захисних споруд зростала з кожним днем, і Антон Табунщик розповів, що їх будували навіть під ворожими атаками.

«Коли була оборона Миколаєва, відбувався один з визначних боїв за містом, і після цього постала задача звести там оборонну споруду. Ми приїхали туди вранці і близько 15-ї години закінчили. Щойно ми звідти поїхали, ворожі касетні снаряди влучили прямо туди. Я думаю, що це були ворожі корегувальники», – згадує депутат.

Антон Табунщик поділився, що найбільше за всі 9 місяців великої війни його вразили дві події. Перша – коли ворожа ракета влучила в будівлю Миколаївської облради. Тоді загинули 38 людей, ще майже стільки ж отримали поранення різного ступеню важкості, а рятувальники розбирали завали протягом тижня. Депутата врятувало те, що цього разу він затримався, хоча планував бути там вже о 8-й ранку.

«Я думаю, я народився в сорочці. Я міг бути всередині, але чомусь вирішував робочі питання по телефону з машини. Було багато випадків, коли ми будували захисні споруди, а нас починали обстрілювати. Найбільше мені запамʼятався випадок, коли  будували блокпост на херсонському напрямку. Тільки почали вивантажувати ліс кругляк, з нами були цивільні працівники, які допомагали. Тоді росіяни почали нас обстрілювати з міномету, і я бачив і чув, як вони прилітають все ближче і ближче до нас. Останній розірвався в метрах п’ятнадцяти за цегляною перешкодою від мене. Але, на щастя, скільки не будували, всі люди цілі та живі!», – ділиться з нами Антон Табунщик.

Коли ситуація з обороною міста стабілізувалася і російських військових відбили від Миколаєва, почалася робота з організації замовлення та доставки необхідних матеріалів для будівництва бліндажів, блок-постів та різноманітних захисних споруд. За більш як 9 місяців повномасштабного вторгнення депутат був відповідальний за замовлення та доставку на позиції ЗСУ більше 7 тисяч кубічних метрів лісу кругляку, близько двох тисяч кубічних метрів брусу, більше 1,5 тисячі фундаментних блоків, 50-и залізобетонних довготривалих оборонних точок, близько 20 морських контейнерів різних розмірів, більше тисячі протитанкових їжаків та понад 5 тисяч металевих скоб.

«Однак моя задача полягає не тільки в доставці, а і в будівництві фортифікаційних обʼєктів із цих матеріалів. Тому я також займаюсь пошуком та відправкою техніки – екскаваторів, вантажівок, кранів тощо для облаштування позиції ЗСУ. Усіх працівників цієї техніки потрібно організувати, аби кожен розумів задачу і робота була злагодженою для більшої оперативності, адже ми виїжджаємо на позиції, дуже близькі до лінії зіткнення, і все зробити треба дуже швидко. Це складний процес, адже, наприклад, одна довготривала оборонна точка важить більше 24 тонн. Одного разу, коли якраз вивантажували її, нас також почали обстрілювати. На щастя, всі лишилися живі та здорові», – пояснює депутат.

Наостанок представник «Слуги Народу» розповів, що найбільша його мрія зараз – мир в Україні: «Хочу не чути вибухи, хочу не боятись і жити своїм звичайним довоєнним життям, коли всі щасливі».