Галина Третьякова: Інклюзивне суспільство, або Рівні можливості для всіх

Ми так часто використовуємо словосполучення «розвинене суспільство», але що ми в нього вкладаємо? Матеріальний статок, технологічний розвиток чи, може, військову перевагу? Особисто для мене рівень розвитку суспільства вимірюється його толерантністю та інклюзивністю. На європейських вулицях ви зможете побачити набагато більше людей на візочках, які дуже легко і швидко заїжджають в автобус чи до кав’ярні. Вони гуляють вулицями, для них не проблема відвідувати різні установи та заклади. Вони мають доступ до всього, бо про цей доступ подбали. Так має бути і в нас. Кожен громадянин є частиною суспільства і вносить свою частку діяльності на суспільну користь.

В Україні на 1 січня 2019 року 2 659 679 людей з інвалідністю І групи, 896 110 – ІІ групи, 375 712 – ІІІ групи та 161 594 дітей з інвалідністю. Всі вони мають права на рівні можливості, борються за захист гідності й не заслуговують на дискримінацію.

Саме тому сьогодні наше завдання – створити для осіб з інвалідністю умови для реалізації гарантованих їм прав та свобод, підвищити рівень доступності для них соціальних, медичних, освітніх та інших послуг, подолати бідність серед цієї категорії, створити безперешкодне середовище. І ми поступово, але безперервно йдемо до цього.

Працевлаштування

Норма обов’язкової квоти працевлаштування людей з інвалідністю у приватному секторі економіки становила 4%. Але вона не є ефективною. Нині ми розробляємо законопроекти з новим механізмом створення так званих  розумних робочих місць, що прилаштовані для людей, які мають обмежений функціонал.

Для працівників на візочку мають бути обладнані ліфти. Якщо, наприклад, в людини немає кінцівок, то мають бути спеціальні клавіатури для комп’ютерів. Якщо людина незряча, то вона могла би працювати у колцентрі. Для цього їй потрібна тактильна клавіатура та навички швидкого друку.

Наші працедавці нині у такій ситуації: якщо в них немає за квотою 4% працевлаштованих людей з інвалідністю, то вони мають сплатити штраф. Тому роботодавці скаржаться на відсутність людей з інвалідністю, яких вони хочуть працевлаштувати.

Виходить, що зараз роботодавці здебільшого платять зарплати не людям з інвалідністю, а для того, щоби прозвітувати на папірцях, що вони працюють з ними. Нам же потрібно, щоби на підприємствах були справжні робочі місця для таких людей і вони містилися в базі центрів зайнятості. Саме це і є реалізацією права на гідне життя кожного.

Має працювати система відкритого ринку, що дозволить надавати пільги та преференції будь-якому роботодавцю, який працевлаштовуватиме таких людей.

Окрім того, важливе питання оплати праці. Президент у своєму указі дав завдання зменшити різницю між середніми показниками заробітної плати осіб із інвалідністю і осіб без інвалідності за однаковими спеціальностями. І шлях до цього «розумні робочі місця».

Нині розвиток інклюзивного ринку праці забезпечується за рахунок

модернізації державної служби зайнятості, впроваджуються нові форми надання послуг у тому числі особам з інвалідністю, зокрема:

– інститут кар’єрного радника, який дозволяє забезпечити індивідуальний підхід до кожного клієнта служби зайнятості, якісне надання послуг з планування кар’єри з урахуванням потреб роботодавців та можливостей шукачів роботи;

– нові підходи до профілювання безробітних та шукачів роботи для оцінки можливості їхнього працевлаштування з урахуванням навичок, кваліфікацій та надання адресних послуг для повернення таких осіб на ринок праці.

Минулого року стартував новий проект – інститут консультанта роботодавця. Основна мета – розширити підходи до надання послуг роботодавцям з урахуванням специфіки підприємницької активності регіону, особливостей розвитку регіонального ринку праці та співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.

Реабілітація 

На 1 січня 2020 року в Україні діє 146 реабілітаційних установ, з них 8 – державної форми власності системи Мінсоцполітики. Надання реабілітаційних послуг особам (дітям) з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми. Так,  на 2020 рік видатки лише за бюджетною програмою «Реабілітація дітей з інвалідністю» передбачено у сумі 130 022,6 тис. грн. Бюджетом України на 2020 рік виділено близько 500 млн грн на надання медичної допомоги за пакетами медичних гарантій з медичної реабілітації.

Також розроблено план дій з напрацювання підзаконних актів для розбудови системи реабілітації в Україні. У комітетах з охорони здоров’я та соцполітики і захисту прав ветеранів наразі опрацьовується законопроект про реабілітацію осіб з обмеженнями життєдіяльності. Він запроваджує функціонування сучасної системи «реабілітації в сфері охорони здоров’я» (health–related rehabilitation), тобто надання якісної реабілітаційної допомоги безпосередньо в закладах охорони здоров’я із самого початку гострого захворювання або травми. Це дозволить створити умови для формування в Україні сучасної системи реабілітації, що функціонуватиме та розвиватиметься за тими ж принципами, стандартами та правилами, за якими функціонують системи охорони здоров’я країн Євросоюзу: забезпечить зниження впливу станів, що обмежують життєдіяльність або призводять до інвалідизації, та можливості досягнення оптимальної соціальної інтеграції для осіб з обмеженням життєдіяльності.

Забезпечення засобами реабілітації

Щорічно близько  600 тисяч окремих категорій населення, у тому числі осіб з інвалідністю, потребують забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.

На сьогодні в Україні протезно-ортопедичну допомогу особам з інвалідністю надають 4 державних і 8 казенних протезно-ортопедичних підприємств, Український науково-дослідний інститут протезування, протезобудування та відновлення працездатності та 81 підприємство протезно-ортопедичної продукції, засобів реабілітації та пересування недержавної форми власності.

У Мінсоцполітики у 2020 році триває робота з удосконалення механізму забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, а також стовідсоткового покриття потреби у технічних та інших засобах реабілітації для цієї категорії громадян.

Допомога в умовах коронавірусу

Ніщо не може завадити посиленню соціального захисту осіб з інвалідністю, навіть в умовах коронавірусу. Працюють благодійні проекти адресної допомоги соціально незахищеним верствам, серед яких і особи з інвалідністю, у вигляді продуктових наборів.

Окрім того, понад 600 тис. громадян, які одержують державну соціальну допомогу замість пенсії, у зв’язку з інвалідністю та за віком отримали виплати у розмірі 1000 грн.

Жодні виплати не скасовано, а отримати нові можна, як і раніше. Окрім того, особам з інвалідністю допомагають платити за житлово-комунальні послуги і навіть можуть доставити продукти – все можна вирішити через поштарів, які розносять пенсії.

Окрім того, ми плануємо ще одну реформу. Я називаю її «чесна компенсація за шкоду життю та здоров’ю громадянина».  За старою радянською системою  ми маємо зараз мізерну компенсацію з боку винної у нанесенні шкоди особи, зазвичай всі витрати накладали на  суспільні кошти, включаючи бюджети всіх рівнів.

Інклюзивна освіта

І навіть в умовах коронавірусу ми не забуваємо про інклюзивну освіту. Адже всі діти, незалежно від можливостей, повинні мати рівний доступ до знань. До онлайн-уроків вже додають титрування для дітей з порушенням слуху і сурдопереклад. Також розпочали розробляти уроки для дітей з порушенням зору – з тифлоперекладом

Триває обговорення шляхів реформування спеціальних закладів освіти інтернатного типу.  В Україні в умовах інклюзивної та спеціальної освіти навчаються загалом 142 988 осіб із особливими освітніми потребами, що складає 2,6% від загальної кількості дітей. І викликом для України залишається відсутність умов, в яких кожна дитина має доступ до якісної освіти з урахуванням її потреб без відриву від сім’ї та громади.

Доступність до споруд

Нині підкомітет вдосконалює законопроект про забезпечення доступності будівель, споруд і приміщень згідно з державними будівельними нормами і стандартами з метою створення безбар’єрного архітектурного середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Відповідальність за недотримання цих вимог буде посилена.

Участь у суспільному житті

Представники громадських організацій осіб з інвалідністю мають право брати участь у відкритих засіданнях комітетів за допомогою засобів дистанційного зв’язку, що забезпечують всім учасникам рівні можливості чути одне одного, спілкуватися між собою. Вони мають право отримувати правдиву та реальну інформацію щодо соціального стану і потреб цієї соціальної групи населення. Така інформація вкрай важлива для розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавчих, нормативно-правових актів, державних програм, підготовки інклюзивних стратегій та політик. І в Раді вже зареєстровано законопроект №2586, який дозволить людям ухвалювати рішення, що впливатимуть на їхнє життя.

Пандемія прискорила реалізацію прав громадських організацій людей з інвалідністю у житті комітету. Він був першим у ВРУ, хто розпочав проведення засідань у Microsoft teams, а також наради, круглі столи, конференції тощо.

Стаття 21 Конвенції ООН передбачає свободу вираження поглядів та переконань і доступ до інформації. Люди з обмеженими можливостями мають право висловлювати свою думку, включаючи свободу давати і отримувати інформацію та ідеї всіма формами спілкування, в тому числі шляхом створення доступних форматів і технологій, жестовою мовою, з допомогою абетки Брайля, підсилювальних і альтернативних способів спілкування, ЗМІ та всіма іншими доступними засобами спілкування.

Попереду в нас багато завдань, але головне – в нас є мета і щодня до неї йдемо – сучасне, інклюзивне, толерантне суспільство.

Гідність людини – це саме та якість життя, що влада має підтримувати незалежно від наших фізичних властивостей.