Владлен Неклюдов: Навчилися роботі в евакуації й не тільки

Цьогоріч День Незалежності України – особливий. Він співпадає з півріччям героїчної боротьби українського народу з повномасштабною агресією росії. Пів року – значущий проміжок часу, за який життя кожного українця – від Президента до мешканця невеликого села – змінилося докорінно. Що змінилося, а що залишилося сталим, які є здобутки і проблеми. Про це і багато іншого ми розмовляємо з народним депутатом від «Слуги Народу» Владленом Неклюдовим.

– Минає шостий місяць повномасштабного вторгнення росії на територію України. Донеччина – один із регіонів, що зазнав найбільших руйнувань і по цей день щодня потерпає від  обстрілів  ворога. З якими викликами зіткнулися за цей час?

– Головний виклик цієї війни – вберегти життя людей, допомогти їм вчасно евакуюватись та знайти дах над головою, їжу, одяг тощо. Ще у лютому донеччани, що мешкали у Маріуполі, Волновасі та деяких містах Луганщини, евакуювались до інших міст області. Наші депутати допомагали штабам з розміщення переселенців, передавали туди продукти, теплий одяг, засоби гігієни. Дехто з депутатів також евакуювався до більш безпечного регіону і почав свою діяльність там, передаючи на Донеччину вантажі з гуманітарною допомогою.

– У якому напрямку найбільш посилена робота депутатів партії «Слуга Народу» від Донеччини у ці пів року?

– Впевнено можу сказати, що основна наша увага зосереджена на гуманітарній допомозі населенню. Щодня наші депутати звітують про свою співпрацю з різними благодійними організаціями та фондами, які готові підтримати донеччан. Завдяки цьому вдається й сьогодні доставляти гуманітарні вантажі навіть у найгарячіші точки Донеччини. З початком повномасштабної війни в області зупинили роботу сотні маленьких магазинів та великих супермаркетів, тож забезпечення людей продуктами та засобами гігієни – важлива робота.

– Як у цей час підтримуєте наших захисників?

– Допомога нашим захисникам надається з першого дня повномасштабного вторгнення рф на територію України. Починаючи від того, що наші депутати долучались до здачі крові для поранених, до закупівлі бронежилетів, продуктів харчування та комплектів одягу бійцям.

Додам, що багато наших депутатів перебувають на Дніпропетровщині та продовжують підтримувати мешканців області.

– Як в умовах війни проводяться сесії міських рад і як депутати від партії «Слуга Народу» виконують свою роботу з місцевим населенням, що й досі залишається на Донеччині?

– У більшості рад сесії проводяться в онлайн-режимі, але це не заважає депутатам приймати важливі для життя громад рішення. Так, депутати підтримували рішення про виділення коштів для формувань територіальної оборони, виплат для родин постраждалих внаслідок російської агресії, скасування оплати щодо деяких комунальних послуг тощо.

Голови громад від «Слуги Народу» здебільшого й сьогодні залишаються на місцях та виконують усі свої обов’язки, а деякі виконують обов’язки міських голів, як, наприклад, у Краматорську та Бахмуті – там керівництво громадою на себе взяли секретарі рад,  Ігор Сташкевич та Ганна Петриєнко-Полухіна відповідно.

– Розкажіть детальніше про роботу депутатів, що евакуювались до більш безпечних регіонів? Як їм вдалось налагодити роботу у новому місті?

– Десятки депутатів, дійсно, були вимушені евакуюватись до більш безпечних регіонів, але це не заважає їм активно підтримувати переселенців з Донеччини. Так, наприклад депутат Маріупольської райради від партії «Слуга Народу» Юрій Давиденко втілює у життя проєкт зі створення закладу для реабілітації переселенців на Хмельниччині, Катерина Хліменкова з Маріуполя сприяє діяльності гуманітарного штабу в Києві, Ганна Мельничук з Костянтинівки та Артем Сабаєв з Бахмута надають допомогу переселенцям, що знайшли прихисток у Дніпрі, Олександр Дуплякін з Краматорська постійно відсилає на Донеччину продуктові набори, а Олександр Бабенко з Бахмута залучає благодійні організації та допомагає переселенцям з його міста, що зараз перебувають у різних куточках України. І таких прикладів десятки. Тож можу впевнено сказати, що евакуація не заважає нашим депутатам надавати допомогу у цей важкий час.

– Одне з найважливіших питань сьогодення – евакуація. Що вдалось зробити у цьому напрямку ?

– Ще навесні разом із народним депутатом України Максимом Ткаченком забезпечили мікроавтобус для доставки гуманітарного вантажу на Луганщину та евакуації людей на зворотному шляху. Було організовано евакуацію мешканців Маріуполя. За весь час вивезено мікроавтобусами близько 3 тисяч містян. Також було евакуйовано близько 20 осіб з Харківщини.

Додам, що багато наших депутатів також брали участь в евакуації населення та, попри небезпеку, заїжджали в окуповані міста, аби врятувати українців.

– Можете розповісти про депутатів, котрі взяли до рук зброю і нині на передовій або в теробороні краю?

– Так, серед наших депутатів є такі, що захищають Україну у рядах Збройних сил та формуваннях територіальної оборони. Наприклад, Володимир Стрельцов з Краматорської районної ради вже декілька років служить військовим капеланом. Зараз він на передових позиціях з нашими військовими і доставляє гуманітарні пакунки у населені пункти, що перебувають під обстрілами. Також службу в ЗСУ несе Олександр Білицький зі Званівської сільської ради. Він служить у добровольчому українському корпусі «Правий сектор». А ось Юрій Ключка тимчасово склав повноваження голови Покровської районної ради і зараз керує загоном територіальної оборони у Мирнограді.

– Особисто для вас з часу широкомасштабного вторгнення, який період був найважчим та найскладнішим за ці пів року?

– Мені здається, що найважчими для кожного українця були перші тижні повномасштабного вторгнення рф на територію України, коли багато хто з нас не знав, як пристосуватись до нової реальності. Ми мали змиритись з тим, що наше тихе та спокійне життя перетворилось на щоденну боротьбу з ворогом. Звісно, до цього не можна і не треба звикати, але ми маємо розуміти, що лише сила духу дає нам можливість вірити та наближати перемогу.

– Наслідки широкомасштабної війни ще багато років залишатимуть сліди на нашій землі. Але планувати – означає думати про майбутнє. Скажіть, які зараз маєте хоча б короткострокові плани?

– Наразі головний план – якомога більше підтримки залучити для донеччан, що евакуювались, та для тих, хто все ж вирішив залишитись в області. Тож продовжуємо працювати у вже відомому для нас напрямку.

– Цьогоріч День Незалежності України має особливе значення. Кожен зрозумів особливу ціну та цінність свободи й незалежності. Що для вас означає це свято?

– Я особисто спілкувався з багатьма людьми, що пережили окупацію. Я бачив, скільки жахів вони перенесли і як цінують те, що можуть просто жити на вільний українській землі. Для нас День Незалежності цьогоріч вкотре нагадає про те, що ми можемо щасливо жити тільки на вільній землі, тільки там, де встановлено синьо-жовтий прапор та немає жодного окупанта. Я впевнений, що люди, які вирішили залишитись жити в окупації з різних причин, розуміють, що усі гучні обіцянки росії – лише пусті слова, а усе, що вони принесли на нашу землю, – це біль, смерть та страждання.

Ми маємо бути вдячні кожному захиснику і захисниці, що зараз зі зброєю в руках, ризикуючи власним життям, кожну хвилину борються на нашу свободу і за наше щасливе майбутнє.

– Що б ви хотіли сказати, запропонувати, побажати нашим мешканцям з нагоди Дня Незалежності України?

–  Перш за все бажаю кожному українцю незламності. Це дійсно важлива якість у житті, а зараз бути незламним – означає вірити у нашу перемогу, у ЗСУ, у Президента України Володимира Зеленського та кожного, хто докладає зусиль у боротьбі з окупантом. Ми маємо вірити і продовжувати показувати світу, що ми сильна держава, яка не боїться жодного ворога. Тож бажаю кожному з нас сили, віри у краще, віри у незламність України та у найскорішу перемогу та мир. Зі святом, з Днем Незалежності!