Дмитро Кисилевський: Індустріальні парки треба розвивати ще до перемоги

Війна зупинила багато процесів в економіці України. Одна з таких зупинок – заборона капітальних видатків з місцевих бюджетів. Зокрема, постанова Камбіну № 590 блокувала видатки громад на розвиток індустріальних парків.

Але нещодавно Кабмін пом’якшив ці обмеження. Серед іншого, тепер кошти місцевих бюджетів можна спрямувати на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, необхідних для створення та функціонування індустріального парку – тобто проектування електричних підстанцій і мереж, газо- і водопроводів тощо.

Хтось спитає: які індустріальні парки під час війни? Хіба можна в такі часи залучити інвесторів? Після перемоги – інша справа. Але точно не зараз.

Дійсно, будь-який інвестор – хоч український, хоч іноземний – навряд чи будуватиме промислове підприємство під сирени повітряної тривоги. Але готуватися до економічного відновлення ми маємо вже зараз. Після перемоги для української економіки відкриється вікно можливостей. З одного боку, до України ще буде прикута увага всього світу. З іншого – країна вже стане безпечною для ведення бізнесу.

Але це вікно не буде відкритим вічно. Тому ми маємо у стислі строки зробити те, на що не спромоглися протягом перших 30 років незалежності. Позбутися статусу «сировинної держави», підвищити частку переробної промисловості в структурі ВВП.

Станом на 2021 рік частка переробної промисловості у ВВП України складала 10,3%. Це критично мало. OECD рекомендує 20-25%, а наші сусіди Польща та Словаччина мають відповідно 17,3% та 19,1%. Важливо підкреслити, що цей показник чітко корелюється з рівнем бідності: чим нижча частка переробної промисловості, тим бідніша країна.

Також маємо розуміти просту річ. Навіть якщо буде відновлене житло, українці не повернуться до своїх рідних міст, якщо там не буде роботи. Тож створення передумов для появи нових робочих місць є принципово важливим.

Індустріальні парки – дуже важливий інструмент економічного розвитку громад. Нагадаю: це територія, до якої підведені всі комунікації: дороги, електрика, газ, вода. В певних випадках – вже побудовані й промислові приміщення. Крім того, для резидентів індустріального парку вже зараз діють податкові пільги. Звісно ж, інвестору вигідніше заходити на таку територію, аніж просто «в чисте поле».

Виграє і громада, на території якої буде створений індустріальний парк. Бо це – робочі місця й надходження в місцевий бюджет, передусім від податку на доходи фізичних осіб.

За розрахунками, 1 га індустріального парку забезпечить створення 50 робочих місць в громаді. Тож не складно порахувати, що індустріальний парк на 30 га дозволить дати роботу 1500 мешканцям, податки з офіційної зарплати яких підуть в бюджет громади.

Верховна Рада встигла розробити все необхідне законодавство по індустріальних парках ще до повномасштабної війни. Хоча останні законопроєкти ми голосували вже під час воєнного стану. До честі Уряду, він досить швидко розробив усю необхідну «підзаконку».

Зокрема, ми звільнили обладнання, що ввозиться з-за кордону, від імпортного мита та ПДВ. Надали пільги по податку на прибуток протягом 10 років за умови реінвестування. А також дали громадам право знижувати інвесторам податок на землю до нуля.

Тепер, після річної паузи, громади можуть оголосити тендери на розробку проєктно-кошторисної документації. Цим правом може скористатися, наприклад, місто Дніпро, де створення індустріального парку «завмерло» якраз на стадії ПКД через російське вторгнення. Або громади Закарпаття, Буковини, Київщини, Волині та інших регіонів, де нові індустріальні парки були зареєстровані вже під час воєнного стану.

А ось у Вінниці, де на різних стадіях розвитку знаходяться 4 індустріальні парки, та у Львові, чекають на подальші кроки Уряду. Головний з них – дозволити фінансувати не лише проєктування, а й виконання робіт.

Сподіваюся, ми знайдемо порозуміння з виконавчою владою і зробимо цей крок. Економічна перемога потрібна Україні не менше, ніж військова.