У «Страсбурзькому форматі» обговорили субрегіональний рівень місцевого самоврядування

Відбулася зустріч у «Страсбурзькому форматі» щодо субрегіонального рівня місцевого самоврядування.

Організували захід Українська асоціація районних та обласних рад і Рада Європи.

«Від керівництва Верховної Ради я публічно підтримав необхідність порушити це питання. З моменту утворення нових громад пройшло чимало часу. За цей період ми накопичили серйозний багаж досвіду. Маємо реальну базу для порівняння і розуміння того, як ці зміни системно вплинули на базовий та регіональний рівні», – повідомив перший заступник голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко.

З його слів, реформа децентралізації має бути завершена конституційно, особливо коли йдеться про субрегіональний рівень. Також потрібно чітко розмежувати процеси: де повноваження можна ефективно об’єднувати на технічно-практичному рівні, а де починається політична складова.

У попередній оцінці Європейської комісії від квітня цього року, щодо поточних законодавчих ініціатив йдеться про те, що «Україні рекомендується переглянути формулювання повноважень районів,які на даний момент мають штучний характер – переважають допоміжні, координаційні та підтримуючі функції, що часто дублюють роль обласного рівня або потенційно можуть реалізовуватися в рамках міжмуніципального співробітництва. Дійсно, за європейським стандартом існує практика багаторівневого врядування з районним рівнем місцевого самоврядування. Однак їхні повноваження повинні бути достатньо обґрунтованими у всіх секторах без дублювання повноважень інших рівнів врядування. Це допомогло б зберегти районну раду як самостійний рівень державної політики з чітко визначеними повноваженнями».

«Найбільша проблема районних рад після децентралізації — вони формально залишилися конституційним рівнем місцевого самоврядування, але значна частина реального ресурсу, майна, сервісів і політичної ваги перейшла до територіальних громад. Тому районні ради часто існують у режимі «залишкової компетенції»: повноваження є, але інструментів для їх повноцінного виконання мало. Головні проблеми районних рад можна звести до п’яти: нечітка роль після децентралізації; відсутність достатньої фінансової бази; немає власної виконавчої вертикалі; конкуренція або дублювання з громадами, районними державними адміністраціями (військовими адміністраціями) та областю; неврегульованість майна, повноважень і правонаступництва. Таким чином районним радам або потрібно надати чітку функцію координації спільних інтересів громад із відповідним фінансуванням, або законодавчо переосмислити їхню роль, щоб не зберігати органи, які мають політичну легітимність, але не мають достатніх інструментів для реальної дії», – розповіла керівниця Секретаріату першого заступника голови Верховної Ради України, голова Чернівецької обласної організації політичної партії «Слуга Народу» Тетяна Стеф’юк.