Бензин без «бадяги»: Олексій Мовчан про врегулювання паливного ринку

Деякі АЗС торгують за ціною, значно нижчою, ніж в інших поширених мереж. Чи можливо торгувати в мінус? Виходить, що так: адже мінус до бюджету – це плюс для «сірого ділка».

За оцінками експертів, обсяг виробництва неякісного пального в Україні може становити 30 тис. тонн на місяць, а подекуди і 20% від усього ринку бензинів.

При цьому ще в 2017 році Україна взяла зобов’язання щодо відповідності пального екологічному стандарту Євро-5, і відтоді в нас заборонено реалізацію пального, що не відповідає цим вимогам. Проте неякісне пальне досі в обігу, який до того ж дедалі збільшується.

Економічна шкода від такої діяльності полягає в першу чергу у несплаті акцизного податку та ПДВ, оскільки офіційно такого пального немає в обліку.  

Як роблять контрафактне пальне

Основою для виробництва сірого пального є так звані міні-НПЗ – тобто заводи. В Україні їх налічують близько 25. За своїми технологічними потужностями вони можуть виконати лише первісну переробку нафти та газового кондесату, виготовши пальне низької якості.

На такому пальному більшість двигунів працювати не зможуть – авто просто  заглохне. 

Саме тоді «бадяжники» вдаються до використання спеціальних  присадок, що підвищують ці показники, «дотягуючи» до 92 бензину. Іншою формою такого технологічного майстер-класу зі змішування є перетворення заводського дешевшого «92» бензину на дорожчі «95» чи «100».

Купивши на сірій АЗС 6 літрів такої суміші, ви гарантовано отримаєте 5 літрів низькоякісного бензину та 1 літр присадок. 

А в чому вигода «сірого ділка», присадки теж, мабуть, не дешеві? 

От тут виявляється досить цікава ситуація.  Октанопідвищуючі компоненти, що користуються попитом в такому виробництві, – це МТБЕ(метил-трет-бутиловий етер) та метанол.

З 2017 року ці компоненти у чистому вигляді обкладаються акцизним податком, як і бензини – 213 євро за 1000 літрів. А от у вигляді сумішей до 2020 року вони навіть не були підакцизним товаром. Починаючи з травня 2020 року, розчинники на основі метанолу потрапили під акциз. Але це не стало перепоною, тому що з набуттям чинності змін просто «на очах» почав змінюватись склад розчинників, тим самим знову уникаючи акцизного оподаткування.

Розчинники це чистий імпорт, з них 70% виробництва РФ. У 2020 році у понад двічі наростила імпорт розчинників і Білорусь. При чому щороку загальні обсяги імпорту зростають (2018р. – 25 тис.т, 2020р. – 51 тис.т, 2021 – 100 тис.т).

Загрози для власників авто, держави та бізнесу

Що втрачає держава? Держава втрачає від 1,6 млрд грн на імпорті розчинників і ще близько 3 млрд акцизу і ПДВ при необлікованому продажу готових сумішей.

Чим ризикують громадяни? Однозначна невідповідність сумішей екологічним стандартам щодо вмісту шкідливих речовин (сірка, свинець тощо). Через підвищений рівень кисню в такому пальному його витрати збільшуються до 7%, відповідно і заправлятись доведеться частіше. А через підвищення температури згоряння може вийти з ладу двигун, оскільки більшість авто не розраховані на такі характеристики пального.

Що втрачає бізнес? Довіру до держави, яка має забезпечити чесні правила гри. В кінцевій ціні пального податкова складова може сягати 30%, але якщо ти не платиш податки, відповідно, можеш «демпінгувати» і при цьому ще й заробляти.

 Будь-яка «сіра схема» не зможе працювати, якщо її користувачі не мають економічного зиску. Саме тому потрібно максимально прибрати всі економічні ефекти від виготовлення та продажу контрафакту. 

Що ми пропонуємо

По-перше, закрити законодавчі прогалини щодо оподаткування октанопідвищуючих компонентів. Відповідний законопроєкт вже зарестрований за № 6299. При чому для чесного бізнесу (наприклад, лакофарбова промисловість) проблеми не виникнуть: підтвердив використання за призначенням – маєш нульову ставку акцизу. А всі інші сплачують акциз, як з пального.

Наступним кроком має бути врегулювання ставок акцизу на пальне, адже збалансувавши їх, можна отримати ефект як від врегулювання споживання, так і ефект від детінізації, оскільки менший акциз – це дешевший бензин для громадян і менший заробіток для нелегальних виробників. Один з варіантів вирішення цього питання – законопроєкт №4098 – вже понад рік перебуває в парламенті.

Питання енергетичної та економічної безпеки є нерозривними, а тому потребують невідкладного і швидкого реагування. Ринок має отримати справедливі й чесні умови, а громадяни – якісний європейський продукт за адекватними цінами.