Повернення ветеранів до цивільного життя та трудових колективів не може зводитися лише до пошуку вакансій. Йдеться про професійну адаптацію, створення належних умов праці, готовність роботодавців і колективів прийняти ветерана після військової служби, а також про довготривалу взаємодію між ветераном, державою, громадою та роботодавцем.
Про це йшлося під час виїзного засідання «круглого столу» на тему «Ветеран в трудовому колективі. Повернення, працевлаштування, співпраця та партнерство», яке відбулося у Черкасах під головуванням голови підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народного депутата від «Слуги Народу» Анатолія Остапенка.
У заході взяли участь ветерани війни, народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наукових установ та громадських організацій.
Учасники обговорили практичні та законодавчі механізми підтримки ветеранів при поверненні до роботи. Зокрема, йшлося про професійне навчання та перекваліфікацію, адаптацію робочих місць, психологічну адаптацію, готовність трудових колективів до повернення ветеранів, підтримку роботодавців і розвиток ветеранського підприємництва.
Окрему увагу приділили працевлаштуванню ветеранів з інвалідністю, забезпеченню безбар’єрності та розумного пристосування робочого місця, доступності реабілітаційних послуг, а також ролі громад у процесі інтеграції ветеранів до мирного життя.
«Сьогодні дедалі більше Захисників України повертаються після військової служби до своїх громад, родин і цивільного життя. Спільне завдання держави та суспільства — зробити це повернення не формальним, а справді успішним, щоб кожен ветеран міг знайти своє місце в громаді та суспільстві», – зазначив Анатолій Остапенко.
За його словами, ветерани після повернення до цивільного життя мають значний професійний потенціал.
«Ветеран війни, який повертається до цивільного життя, має досвід, знання, відповідальність, дисципліну, здатність працювати в команді та приймати рішення у складних умовах. Це значний кадровий потенціал для держави, громад, українського суспільства, економіки та бізнесу», – наголосив народний депутат.
Водночас повернення до роботи після військової служби нерідко супроводжується низкою труднощів. Для одних ветеранів необхідним є відновлення професійних навичок, для інших — отримання нової спеціальності або перекваліфікація. Частина ветеранів через стан здоров’я потребує адаптації робочого місця або зміни характеру роботи.
«Якщо ми говоримо про повернення ветерана до громади, то повинні сказати, що і громада повинна його правильно сприйняти, підтримати ветерана та його родину», – акцентував Анатолій Остапенко.
На його переконання, державна політика щодо працевлаштування ветеранів війни не може обмежуватися лише пошуком вакансій.
«Йдеться про повноцінне повернення ветерана до трудового колективу, створення умов для професійної реалізації та побудову довготривалої взаємодії між ветераном і роботодавцем», – зазначив голова підкомітету.
Окремої уваги, за його словами, потребує повернення ветерана на попереднє місце роботи. Роботодавець має бути готовим не лише виконувати вимоги законодавства, а й допомагати ветерану адаптуватися після тривалої військової служби.
«Важливо почути представників підприємств, установ та організацій щодо труднощів, з якими вони стикаються під час працевлаштування ветеранів, та необхідних механізмів підтримки», – сказав Анатолій Остапенко.
Він повідомив, що Комітет підготував та вніс законопроєкт за реєстр. №13180-д, спрямований на запровадження механізмів працевлаштування ветеранів та їх фінансової підтримки. Комітет рекомендував Верховній Раді України прийняти його за основу. Наразі законопроєкт очікує розгляду парламентом.
Також Анатолій Остапенко нагадав, що 1 січня цього року набрав чинності Закон України №4219-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю». Закон розроблено з метою сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю, зокрема внаслідок війни.
«Законом передбачається впровадження державних стандартів облаштування робочого місця та забезпечення розумного пристосування робочого місця на підприємствах і в організаціях усіх форм власності. Також передбачається компенсація роботодавцям витрат на облаштування розумного робочого місця та фінансування соціальних послуг, які полегшують працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема соціального супроводу, послуг персонального асистента та перекладу жестовою мовою, – нагадав парламентар.
Окремо він звернув увагу на Закон України №4563-ІХ «Про ветеранське підприємництво», який, за його словами, має дати можливість ветеранам не лише бути найманими працівниками, а й започатковувати власну справу.
Водночас Анатолій Остапенко зазначив, що цей закон є рамковим, а наразі спільно з ветеранами та колегами напрацьовуються відповідні зміни. Безпосередньо ним також було внесено законопроєкт за реєстр. №14393, який більш детально регулює сектор ветеранського підприємництва.