«Ми не маємо права чекати, поки закінчиться війна», – Ігор Копитін про роботу ВРУ, комітету з питань нацбезпеки та ситуацію на Миколаївщині

Робота Верховної Ради України – складний механізм, що складається із багатьох ланок. Це чітко визначена структура, що вимагає від народних депутатів цілодобової зосередженості та роботи. На сьогодні Офіс Президента, Верховна Рада, Кабінет Міністрів працюють і на міжнародній арені, аби забезпечити всебічну допомогу Україні від країн-партнерів. Про цю роботу в умовах повномасштабної війни ми вирішили поговорити із народним депутатом від партії «Слуга Народу», членом Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігорем Копитіним. 

– Ви входите до складу комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Розкажіть, як змінилася ваша робота в комітеті з 24 лютого минулого року?

– Не сказав би, що робота Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки сильно змінилася. Так, війна внесла свої корективи. Але ж ті питання, що є профільними для Комітету, стосувалися питань нацбезпеки та оборони як до повномасштабного вторгнення, так і після. Звичайно, зараз ми розглядаємо законопроєктні документи, які у більшій мірі стосуються безпосередньо війни: призначення голів військових адміністрацій, продовження військового стану та мобілізації тощо. Наш Комітет працював над питанням закупівель Міноборони, що, як пам’ятаємо, викликало резонанс у суспільстві. 

А в перші дні повномасштабного вторгнення так взагалі думали про те, як вести вуличні бої, планували їх. Але, дякуючи нашим ЗСУ, ворог зробив, як кажуть «жест доброї волі» та втік з північної частини України. 

– Простими словами, як побудована робота комітетів? 

– Комітет – це одна з ланок у законопроєктній діяльності Верховної Ради. Загалом у Раді створено 23 Комітети, що відповідають за конкретні питання та напрямки. Відповідно до цих напрямів для законопроєктів визначені Головні комітети. Якщо проєкт закону стосується питань нацбезпеки чи оборони, то, відповідно, Головним комітетом буде наш. Комітети в свою чергу складаються з підкомітетів. У моєму випадку, я є головою підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації. Навіщо потрібні підкомітети. На засіданнях проводяться робочі групи з метою врахувати думки всіх зацікавлених осіб та допрацювати поданий законопроєкт. До речі, будь-який член Комітету може брати участь у засіданнях підкомітетів цього Комітету з правом дорадчого голосу. Після розгляду законопроектів на засіданнях підкомітету вони виносяться на розгляд Комітету. І в разі, якщо до нього немає зауважень, то рекомендуємо його для розгляду вже у сесійній залі – голова Комітету підписує відповідний висновок.

Після того, як документ пройде перше читання і до нього будуть запропоновані правки депутатів, ми повторно розглядаємо його і ще раз даємо свій висновок. Це якщо коротко. 

– Чи є якісь програми або, можливо, законодавчі ініціативи стосовно забезпечення обороноздатності після перемоги України? 

– Ми не маємо права чекати, поки закінчиться війна, щоб почати займатися питаннями зміцнення обороноздатності. Цей процес почався ще до повномасштабного вторгнення, хто б там що не казав, і продовжується навіть у даний момент.

Варто згадати нещодавній жарт Держсекретаря США Ентоні Блінкен, що, насправді, не жарт, про те що, російська армія виявилися другою армією в Україні. Так, населення у рф більше, у них є ракети, котрих немає у нас, багато техніки та зброї, що їм дісталися у спадок від СРСР. Хоча після півтора року війни у них не все добре і з технікою, і з боєприпасами.

Слова Блінкена для нас важливі не стільки тим, що армія рф – друга, скільки тим, що перша армія – це ЗСУ. Завдяки колосальним зусиллям наших дипломатів на чолі з Президентом Володимиром Зеленським, ЗСУ фактично є армією з сучасною технікою, сучасною зброєю, і, найголовніше, з високо мотивованими професійними воїнами. 

Хтось не вірив, що нам дадуть Himmars. Потім були танки. Зараз мова йде про F-16. А ще не запрацював лендліз від США, який фактично розрахований на посилення ЗСУ після перемоги над росією.

Але все не зводиться лише до допомоги від наших західних партнерів. Сьогодні активно працює «Укроборонпром», який розгорнув виробництво снарядів, БПЛА. Нещодавно ми підтримали законопроєкт, що передбачає модернізацію українських промислових підприємств до європейських стандартів протягом 12 років. 

Варто розуміти, що посилення обороноздатності – це не якийсь окремий документ чи одне прийняте рішення. Це великий комплекс – від відбудови українських сіл до державно-приватного партнерства у оборонній сфері, від відновлення малого бізнесу до якісної зміни у підготовці офіцерів ЗСУ. Бо все взаємопов’язане. 

– Ви входите до складу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Розкажіть, будь ласка, про роботу з повернення наших військовополонених. 

– Ця тема є надзвичайно складною та взагалі не потребує зайвих обговорень. Тому єдине, що хотів би сказати, це те, що ця робота не припиняється ні на хвилину. Це дуже складний процес, який може зірватися через будь-яку дрібничку. Але точно можу сказати, що всі, хто долучений до цього процесу, – а це дуже багато людей, сповідують принцип “Важливий кожен”. Ми повертаємо всіх наших воїнів: і живих, і тих, хто загинув, боронячи Україну. 

– Громади вашого виборчого округу одні з тих, що майже зруйновані ворогом. Розкажіть, яка нині там ситуація? Чи повертаються люди? Чи триває там відбудова? 

– Під час останньої поїздки до сіл Шевченківської та Первомайської громад разом із Олександром Пасічним та депутатами місцевих рад від «Слуги Народу» зібрали проблемні питання, що озвучили мешканці сіл. Люди повертаються до своїх домівок, але часто замість будинку їх зустрічають руїни. 

Але, незважаючи ні на що, вони готові відбудовувати своє. І наша задача – їм у цьому допомогти. Є запит і на будівельні матеріали, і на відновлення мобільного зв’язку, водо- та енергопостачання. Є запити й на свійських тварин, особливо птахів: курей, качок, гусей. Окремою проблемою є розмінування земель сільськогосподарського призначення. Хтось чекає ДСНС, а хтось – на свій страх і ризик сам займається розмінуванням. Коли кажеш їм, що це небезпечно, у відповідь чуєш: «Ми вже пропустили один рік, а селянина земля годує». 

Що стосується місцевої влади, то вона зіткнулася з багатьма проблемами. Найголовніше – дефіцит бюджету, бо багато підприємств або зруйновані, або закрилися, або виїхали в інші області. Відповідно, податки до бюджету не надходять, а тому власних коштів у громадах на відбудову майже немає. 

Добре, що є допомога від фондів та благодійних організацій, у тому числі закордонних. Бо потрібні колосальні кошти на відбудову, але їх немає ні на місцях, ні в Держбюджеті. 

• ПопереднійПопередній
• наступний

– Ви кажете, що потрібних на відбудову коштів наразі немає? А як же тоді ми будемо відроджувати села та відбудовувати знищену інфраструктуру? 

– Це дуже об’ємне питання. Наразі є державне бачення відбудови країни, що викладене у Плані Відновлення України. Знову ж таки, рушійною силою у цьому напрямку виступає Президент Володимир Зеленський. 

Зрозуміло, що ми самостійно не зможемо відбудувати все те, що зруйнували російські окупанти. І ми потребуємо допомоги. І вже чимало європейських країн дали згоду взяти шефство над областями, що постраждали внаслідок бойових дій. Для Миколаєва та області це, зокрема, Данія.

Зараз складно сказати, скільки коштів потрібно на відновлення України, але згоден з Президентом Зеленським, що це буде найбільший інвестиційний проект у Європі. 

Наше завдання максимально спростити умови “входу” іноземного бізнесу в Україну, але й не забувати про український бізнес, який виїхав з країни, і який маємо обов’язково повернути.